Антинаука під виглядом реформи: що не так зі зниженням віку згоди

Останні кілька тижнів тема законодавчих змін щодо зниження віку статевої згоди та шлюбного віку до 14 років стала однією з найбільш обговорюваних у професійному середовищі. Дискусія вийшла на міжнародний рівень: днями видання BBC News Україна опублікувало ґрунтовний матеріал, у якому наведено мої аргументи щодо нейробіологічної незрілості підлітків та правових ризиків, які несуть ці ініціативи.

Важливо розуміти, що ми маємо справу не з поодинокими правками, а із системною колізією. Поки суспільство фокусували на змінах до Цивільного кодексу, у проєкті нового Кримінального кодексу (стаття 4.5.1) з’явилася норма про «добровільну згоду» з 14-річного віку. З погляду доказової медицини та нейрофізіології це — пряма загроза безпеці дітей, адже префронтальна кора головного мозку, відповідальна за контроль імпульсів та оцінку наслідків, у цьому віці ще перебуває на стадії активного формування.

Нижче представлено детальний розбір того, чому «медичне» виправдання ранніх пологів є антинауковим, а запропоновані законодавчі зміни створюють небезпечний прецедент уникнення відповідальності за сексуальні злочини.

Наміри запровадити в Україні право одружуватися у 14 років за певних умов спричинили різку реакцію правозахисників, лікарів та психологів — тих, хто добре знається на житті дітей і підлітків.

Авторами ініціативи є депутати парламенту на чолі зі спікером Русланом Стефанчуком. Вони пропонували включити таку статтю до проєкту нового Цивільного кодексу, який готується до розгляду у Верховній Раді, і саме дискусія щодо 14-річних привернула увагу до цього документа.

Зараз автори такої статті обіцяють її вилучити, аби не збурювати суспільство. Проте як серед депутатів, так і серед деяких експертів у галузі сімейного права залишаються прихильники таких змін.

Вони дивуються, чому ця пропозиція спричинила такий потужний сплеск критики, адже часи змінилися, статеве дозрівання підлітків відбувається значно раніше, ніж колись, а шлюб захистив би і неповнолітню матір, і її дитину.

Зараз в Україні шлюбний вік для жінок і чоловіків — 18 років. З 16 років можна одружуватися, якщо суд вирішить, що це відповідає інтересам неповнолітньої чи неповнолітнього. Шлюб з 14 років пропонували дозволити в особливих випадках — також за рішенням суду, однак лише тоді, коли дівчина завагітніла чи народила дитину.

Суперечності з Кримінальним кодексом

Це була випадкова вагітність. 14-річна Ірина (ім’я змінене з етичних міркувань. — Ред.) була фізично розвиненою значно більше, ніж її дівчата-однолітки. Тому вагітність довго ніхто не помічав. Коли це стало очевидним, мама, яка виховувала дівчину сама, наполягла, аби одразу після народження дитини її донька написала заяву про відмову.

«Я з дівчиною спілкувалася, коли вона вже народила. Її мама була дуже категоричною — казала: нам цього не треба, немає умов, що люди скажуть, і так далі. Одразу заборонила медикам приносити немовля для годування і показувати його цій дівчинці-матері», — згадує психологиня з Чернігова Тетяна Олех, яка на той час працювала у Центрі планування сім’ї при Чернігівському пологовому будинку.

«Дівчина не зізнавалася, хто батько дитини, і, наскільки мені відомо, він так і не з’явився», — додає вона.

Тетяна Олех не погоджується зі стереотипами про те, що вагітніють переважно дівчатка з неблагополучних сімей. У її практиці були різні випадки. Але частіше, каже вона, це підлітки, які виховуються у неповних сім’ях.

Як твердив спікер парламенту Руслан Стефанчук, судове рішення про шлюб у разі вагітності чи народження дитини «мало б забезпечити те, що у світі називають урахуванням найкращих інтересів дитини: аби новонароджена дитина, незалежно від обставин, яких вона не створювала, мала шанс вирости у повноцінній, люблячій сім’ї, а не залишитися без батька чи матері».

Проте такі наміри опоненти вважають безвідповідальними і недалекоглядними з багатьох причин. Перша з них — статеві стосунки з неповнолітніми в Україні, згідно з Кримінальним кодексом, — це злочин.

«Якщо у 14-річної дівчини виявляють вагітність, це означає одне: відбувся статевий акт з особою, яка не досягла статевої зрілості. Тобто відбувся злочин. У нормальній країні це запускає роботу слідчих, прокурорів і психологів», — пише у фейсбуці фахівець експертно-аналітичного центру «Медичний конструктор» Владислав Смірнов.

«Хто батько? Якщо це дорослий чоловік — він має їхати до тюрми. Але новий законопроєкт пропонує інший шлях: він має їхати не до тюрми, а на весілля», — додає він.

«І випадкові статеві стосунки, і “законний” секс у шлюбі дорослого з дитиною такого віку розцінюватимуться як насильство, як кримінал», — додає фахівчиня у галузі прав дитини, аналітикиня Української Гельсинської спілки з прав людини Аксана Філіпішина.

Вона нагадує, що Кримінальний кодекс передбачає покарання до восьми років позбавлення волі за посягання на статеву свободу і недоторканність особи, якій не виповнилося 16 років.

Правозахисниця, як і Владислав Смірнов, побоюється, що згода суду на шлюб з 14 років дозволить уникати кримінальної відповідальності тим особам, яких звикли називати педофілами.

Але якщо статеві стосунки у дівчини були з таким самим неповнолітнім, як і вона, тобто він не досяг 16-річного віку, кримінального покарання не буде. До 14–15-річних можуть бути застосовані лише виховні заходи.

Однак є один важливий виняток. Якщо було насильство, зґвалтування, то кримінальна відповідальність настає з будь-якого віку кривдника, і чим молодшою є жертва, тим жорсткішим буде покарання, наголошує Аксана Філіпішина.

Ті, хто такі зміни пропонував внести до Цивільного кодексу, фактично теж визнають, що шлюб може пом’якшити покарання.

«Стосовно повнолітніх осіб ми поділяємо перестороги суспільства, що таким чином доросла, дієздатна особа може уникнути кримінальної відповідальності. Але такої можливості вона насправді не матиме. Можливо, було б умовне засудження. Це (укладення шлюбу. — Ред.) могло б бути пом’якшувальною обставиною», — зауважував у коментарі BBC News Україна депутат фракції «Слуга народу» Володимир Ватрас, який брав участь у підготовці проєкту Цивільного кодексу.

Колись це вже було

Шлюбний вік з 14 років в особливих випадках і за рішенням суду існував в Україні понад 15–20 років тому. До цього факту теж апелюють прихильники такої новації.

Цю норму було введено до нового Сімейного кодексу у 2004 році. Тоді ж встановили загальний шлюбний вік: 17 років для жінок і 18 — для чоловіків.

Професорка Львівського університету імені Франка Зореслава Ромовська була депутаткою парламенту і однією з авторок Сімейного кодексу, до якого включили норму про право суду надавати згоду на шлюб з 14 років.

Вона каже BBC News Україна, що ця стаття працювала «цілком нормально» і варто було б поновити таку контрольну місію суду.

Проте у 2012 році Сімейний кодекс змінили після зауважень Комітету ООН з прав дитини, розповідає правозахисниця Аксана Філіпішина. Верховна Рада не тільки встановила загальний шлюбний вік для жінок і чоловіків у 18 років, але й прибрала статтю про 14-річних. Водночас передбачила, що у певних випадках, в інтересах дитини, за рішенням суду шлюб можливий з 16 років.

Саме такі норми є чинними зараз.

Чому ж тоді впродовж восьми років — з 2004 до 2012 — не було таких протестів, як є зараз?

А все тому, каже Аксана Філіпішина, що у 2012 році Україна ратифікувала Лансаротську конвенцію Ради Європи, яка зобов’язує країни криміналізувати будь-які сексуальні дії з дітьми. Того ж року Верховна Рада ухвалила новий Кримінальний кодекс, до якого увійшли відповідні статті.

Головною відмінністю старого кодексу була кримінальна відповідальність лише у разі фізичного насильства над неповнолітньою дівчиною чи хлопцем, тобто зґвалтування, а не будь-яких дій сексуального характеру, як є зараз.

«Тому, безумовно, пропозиції повернути шлюб для 14-річних суперечать міжнародним зобов’язанням України і чинному Кримінальному кодексу», — переконана Аксана Філіпішина.

Пологи і аборти неповнолітніх

Ті, хто закликає не драматизувати запровадження шлюбу з 14 років за рішенням суду, вважають, що поправка у Цивільному кодексі стосувалася б дуже незначної кількості дівчат, які вагітніють і народжують у підлітковому віці.

Ми знайшли статистику про пологи й аборти неповнолітніх за 2024 рік. Свіжішої статистики поки що немає.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) підрахувала, що на 1000 пологів в Україні припадало близько 38 випадків народження дітей дівчатами віком 15–19 років. Це значно вище, ніж середній показник по Європейському регіону, кажуть у ВООЗ. Там він становить приблизно 13 випадків на 1000 жінок.

У 2024 році у віковій групі від 10 до 14 років було зафіксовано лише один випадок народження дитини на 1000 пологів.

Тобто, якщо у 2024 році народилося, за даними Міністерства юстиції, 87 655 дітей, то це означає, що 15–19-річні народили 2306 немовлят, а ті, кому було 10–14 років, — 87 дітей. Це 0,1% від усіх новонароджених.

Центр громадського здоров’я при МОЗ України визначив кількість абортів у 2024 році.

Загальна їх кількість — 43,6 тисячі. У державних і приватних лікарнях було зроблено 385 абортів дівчатам віком 15–17 років, 33 аборти — тим, кому було 14 і менше років.

Найбільше абортів у неповнолітніх зареєстрували у Дніпропетровській, Закарпатській, Київській, Вінницькій та Полтавській областях.

Отже, близько 120 дівчаток віком до 14 років вагітніли у 2024 році. Але справа не у кількості, наголошує експерт «Медичного конструктора» Владислав Смірнов, а у спробах законодавців створити систему в країні, яка може покривати статеві злочини і наражати неповнолітніх на серйозні ризики.

Водночас докторка юридичних наук і авторка Сімейного кодексу Зореслава Ромовська обстоює протилежну позицію.

«Треба спуститися на землю і подивитися, що робиться у житті. Коли підлітки починають статеве життя? Чому проти раннього сексу немає заперечень, бо це право на особисте життя, а проти шлюбу — є?» — каже вона у розмові з BBC News Україна.

«Мені здається, що на першому місці мали б стояти інтереси зачатої дитини. Їй треба забезпечити якнайкращі умови. А це можливо тоді, коли вона матиме матір і батька. Що краще — штовхати таку юнку на аборт чи все ж таки дати їй право на шлюб? Мені здається, позитиву від шлюбу буде більше, ніж негативу. Іноді 14-річні більше готові до материнства, аніж люди старшого віку», — переконана Зореслава Ромовська.

Правові ризики і наслідки

Але правозахисники критикують навіть саму ідею надати суду право визначати, чи готові малолітні дівчата до шлюбу.

«Як суд це визначатиме? Чи здатен суддя оцінити рівень психологічної зрілості дитини, її здатність діяти як доросла людина з усвідомленням усіх наслідків? Суддя є юристом, а не психологом. Він що, робитиме це за своїми внутрішніми переконаннями? Потрібна буде експертиза, але вона може тягнутися місяцями, а це додаткова психологічна травма для дитини», — каже Аксана Філіпішина.

Вона наголошує, що і без зареєстрованого шлюбу закони зобов’язують батька піклуватися про дитину. Водночас одруження покладає на неповнолітніх багато зобов’язань, а наслідки можуть бути непередбачуваними.

Правозахисниця нагадує, що чинний Цивільний кодекс встановлює: до 14 років особа вважається цивільно недієздатною, з 14 до 18 років — частково цивільно недієздатною.

Але у разі укладення шлюбу дієздатність настає автоматично. Це означає, що 14-річна дитина отримує право ухвалювати рішення, укладати договори, підписувати документи і самостійно вирішувати, чи хоче вона шлюбу. Батьки вже не зможуть бути законними представниками цієї дитини.

Йдеться також про майнові ризики, адже подружжя має однакові зобов’язання перед третіми особами. Наприклад, якщо хтось із подружжя взяв позику, то навіть у разі розірвання шлюбу борг вважається спільним і має виплачуватися обома.

Підліток-мама має всі шанси бути позбавленою можливості жити разом зі своєю дитиною у разі розлучення з чоловіком, оскільки суд не зможе стати на сторону того, хто не має самостійного доходу. А це передусім мама, яка у 13 завагітніла, а у 14 народила.

«Наскільки така дитина є психологічно зрілою і здатною повною мірою усвідомлювати значення і наслідки своїх дій чи бездіяльності у ставленні до другого з подружжя, до своїх обов’язків, до своїх прав і прав своєї новонародженої дитини?» — ставить риторичне питання Аксана Філіпішина.

Психологи кажуть — однозначно не готова. І цьому є медичні пояснення.

Антоніна Картушинська, репродуктивна та перинатальна психотерапевтка, упевнена, що з психологічної точки зору дозвіл на шлюб з 14 років навіть у разі вагітності — «це не про захист, а про легалізацію психологічної незрілості та соціального тиску».

«У цьому віці не до кінця сформована нервова система. У 14 років префронтальна кора головного мозку — а це зона відповідальності, прогнозування наслідків і самоконтролю — ще активно формується і формуватиметься до 20 років і пізніше», — каже вона в інтерв’ю BBC News Україна.

За словами фахівчині, у 14 років у підлітків дуже нестабільне сприйняття себе: хто я, чого я хочу. Рішення у цьому віці часто ухвалюються під тиском — батьків, партнера або через страх осуду.

«Тобто шлюб у цьому віці майже завжди є формальним, спровокованим чимось або кимось, а не усвідомленим», — наголошує Антоніна Картушинська.

Загрози для здоров’я

«Статеві стосунки, вагітність не дорівнюють готовності до шлюбу. Поява немовляти у фактично 14-річної дитини не прискорить дозрівання префронтальної кори головного мозку», — зазначає психологиня.

«Натомість це додаткове навантаження на незрілу психіку. За моїми спостереженнями, а я працюю з підлітками, може йтися про хронічну тривогу та депресивні прояви», — каже вона.

«Ранній вік, тиск батьків, вагітність — це обставини, за яких зростає імовірність розлучень, існує загроза домашнього насильства і, як наслідок, ще більше психологічних проблем як у дівчинки-матері, так і в її дитини», — наголошує Антоніна Картушинська.

Хоча у сучасних дівчат-підлітків гормональні зміни починаються на кілька років раніше, ніж це було десятиліття тому, і дівчинка легко може завагітніти, медики кажуть, що загалом її організм не готовий до вагітності та виношування дитини. Вагітність і пологи можуть призвести до серйозних проблем зі здоров’ям і навіть до передчасної смерті.

«Гормональний шторм пубертату накладається на гормональний шторм вагітності», — додає експерт «Медичного конструктора» Владислав Смірнов.

«Головна проблема насправді в тому, що у нас взагалі немає культури сексології та репродуктології в країні. А мала б бути просвітницька робота принаймні з п’ятого класу. Я сама приходила до директора школи, де навчаються мої діти, пропонувала свою допомогу — проводила зустрічі окремо з хлопцями і дівчатами, показувала презервативи, розповідала про полюції та менструації», — каже психотерапевтка Антоніна Картушинська.

Саме на це, вважають співрозмовники BBC News Україна, мали б спрямовувати свої зусилля законотворці та батьки.

Джерело

«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»