Богообрана брехня: статус рабина — інструмент великої політики та спецоперацій

Коли війна стає декорацією для особистого збагачення, межа між святістю та абсолютним цинізмом зникає. Сьогодні український інформаційний простір переповнений діячами, які, напнувши вишиванку та вивчивши кілька фраз ламаною українською, ліплять із себе великих патріотів і рятівників нації. Але якщо зірвати цей фасад піару на чужій крові, замість праведника ми побачимо холодного й розважливого ділка, який капіталізує людське горе.

Це історія про Моше-Реувена Асмана — людину, яка публічно називає себе «головним рабином України». Його реальна біографія є хронікою рейдерських захоплень, міжнародних політичних афер, побудови закритої фінансової імперії, а також, що найстрашніше, можливого обслуговування інтересів ворожих спецслужб. Від підкилимних ігор у київській синагозі в 1990-х роках до мільйонних рахунків у Нью-Йорку та розслідувань ФБР — перед нами анатомія найгучнішої релігійно-політичної афери сучасної України.

Кар’єра Моше Асмана в Києві розпочалася з класичної зради. У 1990-х роках директор ізраїльської молодіжної організації «Цеірей Агудат Хабад» Йосип Іцхак Ааронов скерував його до київської синагоги на вулиці Шота Руставелі. Асман мав стати лише помічником тодішнього рабина Дов-Бера Карасика. Проте замість служіння він розгорнув кулуарну гру: майстерно підсидів свого наставника, витіснив його із синагоги й де-факто узурпував владу. Але посади простого рабина йому було замало. Так народилася найбільша публічна афера — титул «головного рабина України».

Згідно з релігійним правом, головного рабина можуть обрати виключно інші рабини на спеціальному з’їзді. Натомість Асман пішов шляхом політичного рейдерства. З ініціативи одіозного політика Вадима Рабіновича та групи лояльних бізнесменів було скликано засідання світських організацій — ОЄОУ та ВЄК, які просто «призначили» Асмана на цю посаду. Офіційні єврейські інституції ніколи не визнавали цього статусу.

Щоб закріпити цю ілюзію в масовій свідомості, було вибудувано цілу піар-машину.

Якщо ви відкриєте його профіль у Вікіпедії, то побачите ретельно вилизаний і водночас відверто маніпулятивний портрет: «Моше Реувен А́сман — главный раввин Всемирного форума русскоязычного еврейства и Синагоги Бродского в Киеве. Один из создателей еврейского поселения Анатевка. Главный раввин иудеев Украины — Хабада».

Цей короткий абзац — квінтесенція лицемірства. Людина, яка сьогодні не знімає українську вишиванку й грає роль патріота, роками пишалася — і продовжує фіксувати це в енциклопедіях — статусом керівника «Всесвітнього форуму російськомовного єврейства» — структури, яка ідеально вписується в русло російських геополітичних наративів. А приписка «головний рабин Хабаду» продовжує дратувати справжніх представників цього руху, які його ніколи не обирали.

Як зазначало міжнародне єврейське агентство JTA, цей фальшивий титул має чіткий політико-бізнесовий вимір. За цю «коронацію» спонсори призначили Асману своєрідну «абонплату» за лояльність у розмірі 70 000 доларів на місяць і надали елітну квартиру. Втім, коли меценати усвідомили, що їхні гроші банально розкрадають, більшість із них відвернулася від Асмана. Але на той момент він уже готувався до виходу на американський ринок.

Потьомкінське село для західних донорів

Для залучення великих західних капіталів потрібна була масштабна емоційна вітрина. Так з’явився проєкт «Анатівка». Західним донорам її продавали й продовжують продавати як благодійне містечко — прихисток для бідних біженців. Проте реальність, яку описувала «Українська правда», виглядає як знущання над самою ідеєю благодійності.

«Анатівка» — це закрита територія площею близько п’яти гектарів під Києвом. Це не притулок для нужденних, а феодальна інфраструктура для обраних: із високим парканом, жорстко обмеженим доступом, воєнізованою охороною, синагогою та житловими комплексами. За даними журналістів, у місцевих школі й дитячому садку навчалося трохи більше ніж 200 дітей, причому доступ туди мали виключно єврейські діти після ретельного відбору.

Схема працювала ідеально: для американських спонсорів знімали красиві відео, які спонукали їх виписувати чеки. Насправді ж «Анатівка» стала для Асмана непрозорою фортецею, де він отримав абсолютну владу. За оцінками обізнаних джерел, цинічне «освоєння» пожертв у цьому проєкті сягає 90 %. Грошей, зібраних на цей проєкт, вистачило б на будівництво цілих районів для реальних переселенців, але вони осіли в тіньових бюджетах.

Справжні масштаби фінансової імперії Асмана стають зрозумілими, якщо проаналізувати американські податкові реєстри. Граючи на емоціях війни, він створив потужний фінансовий пилосос у США, майстерно обходячи податкові пастки. За даними бази ProPublica, у Брукліні, Нью-Йорк, функціонує благодійна організація Mitzvah For Ukraine Inc. (EIN 82-2992136), яка із 2017 року має статус звільненої від оподаткування організації відповідно до розділу 501(c)(3). Її офіційна фінансова звітність — форми IRS — демонструє вражаюче зростання донорських надходжень:

• 2017 рік — $1 337;

• 2018 рік — $671 227;

• 2019 рік — $883 001;

• 2022 рік, початок повномасштабного вторгнення, — $1 652 627;

• 2023 рік — $724 729;

• 2024 рік — $1 352 400.

У цих документах Моше-Реувен Асман офіційно вказаний як президент (President). Але є одна геніальна деталь: згідно зі звітністю IRS, його особиста зарплата (compensation) у цій юридичній особі становить $0.

Це класичний юридичний фокус елітних ділків. Асману не потрібно отримувати «зарплату» й платити з неї податки у США. Статус президента дає йому повний контроль над мільйонами. Усі його особисті перельоти бізнес-класом, охорона, проживання в елітних готелях під час «фандрейзингових турне» — усе це списується як операційні та адміністративні витрати фонду. Решта коштів переказується в Україну й розчиняється в чорній бухгалтерії закритої «Анатівки».

Мафія, ФСБ та скандал із Джуліані

Великі гроші завжди притягують велику гру. У 2019 році «Анатівка» опинилася в епіцентрі грандіозного міжнародного скандалу, який ледь не призвів до імпічменту президента США.

Як з’ясували розслідувачі OCCRP, двоє американських політичних ділків — Лев Парнас та Ігор Фруман — використовували нью-йоркську організацію American Friends of Anatevka як майданчик для лобізму. Вони планували привезти в Україну Руді Джуліані, особистого адвоката Трампа, нібито для платного виступу на підтримку «Анатівки». Насправді ж мета була іншою — організувати через цей «благодійний» майданчик зустріч Джуліані з новообраним президентом Зеленським.

Асман добровільно надав свій релігійний статус для прикриття цієї політичної спецоперації, ставши ідеальним кандидатом на цю роль. Згадаймо його титул рабина «російськомовного єврейства». Він навіть помпезно вручив Джуліані символічний ключ, проголосивши його «почесним мером Анатівки». Згодом Парнас і Фруман були заарештовані ФБР за незаконне фінансування виборчих кампаній.

Поруч із Асманом часто й незмінно фігурує Олександр Левін — голова громади синагоги Бродського. У вузьких колах Левін відомий як колишній «бухгалтер» Семена Могилевича — транснаціонального мафіозі, який входив до списку найрозшукуваніших злочинців ФБР і вважається одним із головних кримінальних активів російської ФСБ. Присутність людини Могилевича поруч із Асманом у моменти, коли через синагогу намагаються вийти на адвоката президента США, не залишає сумнівів: релігійну інституцію було перетворено на тіньовий дипломатичний канал для розвідувальних ігор.

Репутаційний удар по Україні

Діяльність Асмана — це не просто злочин проти американських донорів. Це прямий удар по національній безпеці та репутації України під час екзистенційної війни. Кожен вкрадений або витрачений не за призначенням долар із фондів на кшталт Mitzvah For Ukraine — це гроші, які не дійшли до реальних переселенців, що залишилися без даху над головою під російськими бомбами. Ба більше, коли міжнародні партнери бачать, як самозванці безкарно освоюють гранти та пожертви, вони втрачають довіру до всієї країни. Асман своїми діями легітимізує російські наративи про те, що Україна — це чорна діра для західних грошей, де корупція процвітає навіть під куполами храмів і синагог.

Епілог

Довгий час Моше Асман вірив у власну богообраність. Він вважав, що лояльність до влади, фотографії з генералами, закриті гектари під Києвом та вміння вчасно одягнути вишиванку роблять його вічним переможцем. Можна роками водити за ніс українських чиновників. Але не можна безкарно використовувати статус 501(c)(3) для політичних ігор та відмивання грошей американських донорів.

Сьогодні, за вже оприлюдненими даними, діяльністю Асмана ретельно й системно займаються ФБР (Federal Bureau of Investigation) та FinCEN (Мережа боротьби з фінансовими злочинами США). Американських слідчих абсолютно не цікавлять його гучні промови чи статус. Їх цікавлять транзакції, зафіксовані у звітності IRS, зв’язки із засудженими аферистами та схеми відмивання коштів через офшорні рахунки.

Хочеться вірити, що час, коли можна було прикривати рейдерство, мафіозні інтереси та розпил бюджетів статусом «головного рабина», добігає кінця. Жорна американського правосуддя мелють повільно, але невідворотно.

Шкода, що багато людей так не думають. Але фото не брешуть.

P. S. Довідково: справжніми легітимними духовними лідерами національного рівня в Україні є Яків Дов Блайх та офіційні представники ФЄГУ, зокрема Шмуель Камінецький. Моше Асман — це комерційно-політичний проєкт, який просто капіталізував гучну назву, подаровану йому світськими бізнесменами для розв’язання власних питань, а їхню підтримку використав для підвищення власного статусу. Наприклад, 27 червня 2025 року президент України Володимир Зеленський нагородив Моше-Реувена Асмана орденом «За заслуги» II ступеня.

Джерело