БОЙОВИЙ ШЛЯХ ТА ОБСТАВИНИ ЗАГИБЕЛІ ОЛЕКСАНДРА "МАМОНТА" ФЕДОРЧЕНКА
Світлої пам'яті Олександра "Мамонта" Федорченка
Війна з росією виявила неймовірну мужність та рішучість українського народу. Кожного нового дня ми отримуємо нові приводи для того, щоб захоплюватися героїзмом наших військових.
На жаль, багато з них відходять у вічність, до останнього подиху захищаючи рідну державу. Так, 25 березня, свій земний шлях завершив очільник "Правого сектору" Миргородщини, 48-річний сержант Олександр Федорченко на псевдо "Мамонт", якого багато хто знає за "Гадяцьким сафарі" проти російського агресора, що він влаштував на теренах Полтавщини та Сумщини.
Про бойовий шлях та загибель свого командира розповіли його побратими.
Олександр Федорченко завжди відрізнявся патріотизмом та любов’ю до України. З початку Революції Гідності 2014 року брав активну участь у тих подіях як волонтер. Приблизно з 2015 року добровольцем пішов у АТО, відбиваючи атаки підступного ворога. Повертаючись до Миргородщини, вів активну громадську діяльність, намагався підсилити національну самосвідомість громади. Як тільки почалася повномасштабна війна, одразу став до зброї, щоб боронити Україну.
З 24 лютого 2022 року Олександр очолив групу швидкого реагування у складі роти вогневої підтримки, яку згодом назвуть «Мамонти» на честь командира. Наш підрозділ, під командуванням Федорченка, регулярно змінював дислокацію, пройшовши від Лохвиці та Гадяча до села Веприк.
Як розповідає його побратим Ігор, 28 лютого "Мамонти" отримали інформацію, що там знаходиться ворожа військова колона.
Як Олександр повів нас у бій, в якому ми перемогли та захопили ворожу техніку. Двом росіянам вдалося втекти, хоч вони й дістали поранення, інші ж були знищені. Наша група затрофеїла кулемети з покинутих танків. За допомогою місцевих жителів, зробили на пікапах кріплення та змогли встановити на них цю зброю. Таким чином звичайні автівки перетворилися у потужні бойові одиниці «бандеромобілі».
«Щодо Олександра, як керівника та людини, можемо відзначити, що усі його поважали та прислухалися. Рішення у нашій групі приймалися колегіально, проте його думку усі дуже поважали. Річ у тім, що серед нас майже усі мали досвід, пройшовши АТО. Але для нас він завжди був командиром».
У березні наша група почала просуватися далі, захопивши ще 4 покинуті танки під Московським Бобриком. Переслідували колону росіян фактично до Лебедина. Під населеним пунктом Залізничне вперше потрапили у засідку. Один із наших побратимів дістав поранення, проте ми відбили атаку, знищивши дві ворожі одиниці, зокрема російський БТР. Повертаючись із бойового завдання, вдалося знищити установку «Ураган». Група «Мамонтів» взагалі настільки почала їм дошкуляти, що вони обстрілювали нас навіть з «Градів».
Перша втрата трапилася під Сумами, коли загинув наш побратим під час зіткнення з ворогом. У тандемі з прикордонниками продовжували вистежування російської колони.
Як розповідає бойовий побратим Олександра Федорченка Іван, з квітня "Мамонти" передислокувалися у Ромни, де працювали під селом Шевченкове. Там постійно проходили колони рф.
Влаштовували засідки, але ворог якимось чином про них дізнавався. Складалося враження, що з ними співпрацював хтось із місцевих, або ж російські БПЛА гарно справлялися зі своїм завданням. Їх техніка зупинялася і вичікувала поки наша група не змінить дислокацію.
Наприклад, до того часу колони росіян йшли під супроводом гелікоптерів. Коли ж «Мамонти» спланували їх збити, ці літальні апарати просто не піднялися у повітря та з того моменту перестали слідувати за ворожою наземною технікою.
Група "Мамонтів" чекала там кілька діб. Інформація про скупчення та пересування ворожої техніки була передана до Генштабу, але обіцяного авіаційного удару по ворогу так і не відбулося.
Проте одного разу наша засідка все-таки вдалася. Ми знаскоку зайшли у хвіст ворожої колони та розстріляли її. Зокрема, нами було знищено російського «Тигра». Після того, разом із іншим підрозділом, ми зачищали населений пункт, де виходили російські колони з-під Києва. Серед наших трофеїв опинилася навіть КШМ.
Наступним відрядженням у травні стали населені пункти Цапівка та Костянтинівка Харківської області (під Удами). У тому напрямку велися інтенсивні бої. Далі передислокувалися у Олександрівку, фактично опинившись на кордоні з росією.
Окрім бойових завдань, долучилися до укріплення захисних споруд. Потім знову повернулися під Суми. Мали забезпечувати вогневу підтримку ЗСУ.
У січні 2023 року вирушили під Соледар у Васюківку. Олександр «Мамонт» Федорченко проявив себе вкрай рішучим та безстрашним воїном. Він взагалі був бійцем без сумнівів і страху, - розповідає бойовий побратим Олександра Федорченка Віталій.
«Олександр Федорченко був дуже комунікабельним, завжди вмів налагодити спілкування з іншими підрозділами. Охоче допомагав сусідам. При заїзді на нову позицію, обов’язково знайомився з командирами інших підрозділів. Завжди знав де хто знаходився, кому потрібна підтримка. Він наче ялинка завжди був обвішаний раціями (привіт "стратегам" з ГШ), щоб тримати зв’язок зі своїми та сусідами. Допомагав де тільки міг.
Був цікавий момент під Соледаром. Почався обстріл та штурм наших позицій. Вагнерівці лізли з усіх шпарин. Коли виїхали бандеромобілі, то своїми кулеметами погасили штурм, вщент розбили штурмові загони росіян. У нас на позиціях тоді була справжня ейфорія. Після того Олександр Федорченко завжди практикував вогневу підтримку кулеметами. Взагалі він неодноразово рятував життя військовим з інших підрозділів. Колись відбив у рашистів українського полоненого».
Коли наш батальйон зайшов до Авдіївки, допомагали з евакуацією людей та надавали вогневу підтримку. Саме там, в наслідок мінометного обстрілу Олександр і загинув 25 березня під час виконання бойового завдання. Разом із ним загинув побратим з нашої групи Костя Афанасенко на псевдо «Псих».
53-тя окрема механізована бригада запросила вогневу підтримку, але інші підрозділи ЗСУ відмовилися йти на посадку, звідки ворог поливав наші позиції шквальним вогнем. Група "Мамонта" висунулася на позиції, та завдала удару по ворожих позиціях з великокаліберних кулеметів. Під час бою кулемети заклинило, група змістилася для перезарядки БК та відновлення озброєння. Відійшовши, група отримала запит на евакуацію поранених, які знаходилися поруч. Під час евакуації група Олександра Федорченка була обстріляна зі 120 міліметрових мінометів. Костя Афанасенко отримав поранення, несумісні з життям. Олександра Федорченка було доставлено до 3-го пункту евакуації, але врятувати життя Героя не змогли.
То було цілеспрямоване полювання на українських Героїв, яких боялися та ненавиділи рашисти.
Проте приклад видатного воїна продовжує жити у серцях побратимів, надихаючи їх на воєнну звитягу та змушуючи ворогів з острахом згадувати подвиги Олександра «Мамонта» Федорченка, що знаходять продовження у діянні його «Мамонтів», які з ще більшою жагою та люттю помстяться ворогам за загибель свого командира!
