ЦЕ ГЕНОЦИД УКРАЇНИ І УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ!
ВОНИ ПРЯМО КАЖУТЬ: ЇМ ВИГІДНА ЗАТЯЖНА ВІЙНА. ЇМ ВИГІДНО, ЩОБ УКРАЇНЦІ ДАЛІ ВМИРАЛИ ЗА ЇХНЮ БЕЗПЕКУ!
Навіть не можу собі уявити, яку темну душу, яку аморальність і байдужість треба мати, щоб стільки років спостерігати за стражданнями мільйонів людей, загибеллю дітей, зруйнованими містами, тероризмом і геноцидом.
І продовжувати нічого не робити… або вживати напівзаходів.
ВОНИ ПРЯМО КАЖУТЬ: ЇМ ВИГІДНА ЗАТЯЖНА ВІЙНА.
ЇМ ВИГІДНО, ЩОБ УКРАЇНЦІ ДАЛІ ВМИРАЛИ ЗА ЇХНЮ БЕЗПЕКУ!
УКРАЇНЦІ, ПРОКИДАЙТЕСЯ НАРЕШТІ!
І мова зараз не тільки про російських окупантів, які все це роблять. З ними й так усе зрозуміло давно — вони явне й кричуще зло, яке і так очевидне розсудливим людям.
Це відкрите зло, ворог і першопричина війни.
Зараз мова саме про лицемірів-нелюдів, які, прикриваючись життям українців, продовжують грати нашими життями заради влади, грошей і геополітичних цілей.
І ВОНИ БУДУТЬ РОБИТИ ВСЕ, ЩОБ МИР В УКРАЇНІ НЕ НАСТАВ!
Я говорю про всіх цих політиків — як в Україні, так і за кордоном, — які мали й мають усі важелі впливу та можливості, щоб зупинити цю війну й припинити вбивства невинних людей.
Але яким плювати на людей і на те, скільки ще життів українців буде втрачено.
І що найстрашніше — на це плювати як нашій владі, так і західним «друзям», які використовують наших людей як ресурс і щит Європи, щоб путін «не напав і не пішов далі на них».
І вони про це відкрито говорять! Уже навіть не приховуючи цього.
Що затяжна війна їм вигідна… і вони все роблять, щоб це так і було.
Як може реагувати будь-яка адекватна людина, коли ваш народ стікає кров’ю, а власні політики, а також політики інших країн, роблять подібні заяви на четвертому році повномасштабної війни?
Коли мільйони людей просто використовують як «ресурс» і живий щит!
Кажуть: боріться й стікайте кров’ю ще 3–5 років… можливо, десять… а може, й більше!
Це ваш план «війни та перемоги»?
Це результат ваших коаліцій охочих і сотень планів миру та самітів?
Просто щоб українці гинули, трималися якомога довше, поки ще є люди, яких можна відправляти помирати?
Ось ваш план!?
Війна заради війни, поки ще є люди?
Просто триматися — і все?
Але без реальних дій і бачення, як перемогти.
Без реальної допомоги і підтримки армії!
Без боротьби з тотальною корупцією!
Без боротьби зі свавіллям!
Без реального захисту людей і міст/сіл?
І ні, мова не про те, що треба просто здатися й капітулювати перед рф!
Мова про те, що люди не бачать реальних дій і плану, як бути далі, а просто бачать нескінченні обіцянки й брехню, і як їх використовують.
Постійний потік пропаганди, маніпуляцій і тримання людей за дурнів і рабів, називаючи це «свободою».
Це справді «чудово», що ви, політики, можете лише вічно робити псевдопередбачення про те, скільки ще Україні доведеться воювати!
Ніби українські життя — це ресурс, тривалість життя якого можна розрахувати.
І не кажіть, що ви мали на увазі щось інше… ні, саме це!!
Нікого не хвилює життя простих людей в Україні.
А що далі? Що буде, коли ці люди закінчаться?
От реально — без емоцій. Що буде далі? Земля без людей. Що далі?
Зрозуміло, що вони самі не підуть воювати.
А просто втечуть із награбованим, залишивши пусту землю і знищену націю.
Як мільйони українців, які щодня втрачають близьких, чиї міста руйнуються, можуть чути таке?
Усі ці заяви та дії по суті повторюють фразу диктатора путіна:
«Вони хочуть битися до останнього українця».
Так, путін — зло і найбільший брехун.
Але що робити людям, якщо ви всі (політики у світі) дієте так, що такі заяви стають дедалі правдоподібнішими?
Коли ви просто затягуєте час.
Коли дозволяєте українцям гинути щодня.
Ніби ми — люди третього сорту, яких можна спокійно принести в жертву!
Ось деякі інші заяви деяких політиків та представників:
Бруно Каль:
«Якщо війна в Україні закінчиться раніше (до 2029–2030 років), росія зможе переорієнтувати свої зусилля на Європу… Було б безпечніше, якби війна тривала ще п’ять років».
Жозеп Боррель:
«Багато хто хоче, щоб війна в Україні закінчилася якомога швидше. Але яке це має значення — якщо ми перестанемо її підтримувати, путін досягне своїх цілей, а що станеться з європейською безпекою?»
Мерц:
«Ми можемо закінчити війну завтра, якщо Україна капітулює та втратить свою незалежність. Тоді наступного дня буде інша країна. А через день — ми. Це не варіант».
Туск:
Україна готова воювати ще 2–3 роки. Про це сказав мені Зеленський (останні заяви).
Іншими словами, вони готові та бажають продовжувати боротьбу ціною життів українців, але вони не роблять нічого РЕАЛЬНОГО для досягнення ПЕРЕМОГИ.
Вони продовжуватимуть купувати енергоносії у росії та вести з нею бізнес, блокуючи або затримуючи великі поставки зброї, або постачаючи її в невеликих кількостях.
А українці для них усіх — не «люди», тож нехай вони й далі гинуть!
Ваші амбіції, влада та гроші — ось що для вас важливо!
І це стосується всіх політиків, зокрема й українських, які чомусь не поспішають іти в окопи.
Проте всі ці політики заявляють, що готові воювати вічно і роками, але руками та життям інших.
Але не своїми. Не життям своїх дітей!
Доки ви будете знущатися з українців?
Скільки ще дітей мають убити росіяни, перш ніж ви їх зупините, замість своїх фальшивих обіцянок?
Тисячі нескінченних, безглуздих самітів.
Вічні саміти, вічні формули «миру… перемоги». «Коаліції охочих».
Які ще саміти та зустрічі попереду — без сенсу і дій?
Вічні зустрічі з посмішками, фотосесіями та обговоренням чогось без реальних рішень, поки люди продовжують вмирати.
Вічні переживання.
Вічні засудження.
Вічні обіцянки.
Ми всі вже страшенно втомилися від цих політичних лицемірів, у той час як наш народ помирає, а вони граються з життями людей і лише створюють видимість дій…
Понад 3,5 року після повномасштабного вторгнення…
і понад 11 років війни загалом.
Тисячі вбитих. Зруйновані міста та села. Терор. Геноцид.
Тисячі військових злочинів, скоєних росіянами на території України, на яку вони НАПАЛИ.
Щоденні бомбардування міст. Геноцид і терор.
Виникає моторошне, але стійке відчуття, що багатьом політикам у світі (і в Україні) загибель українців так і залишилася «цифрами у звітах».
Що їх ніколи по-справжньому не хвилювало, що щодня гинуть реальні люди — жінки, діти, люди похилого віку, солдати, чиї життя не замінити жодними «формулами» та «дорожніми картами».
Їх турбували власні крісла, рейтинги, внутрішньополітичні ігри, імідж на світовій арені.
І тепер уже немає жодного сумніву, що деяким із них вигідна затяжна війна.
Адже поки українці ціною своїх життів стримують росію, вони можуть дозволити собі робити «гучні заяви» і бути захищеними ціною чужих життів.
А хтось продовжує красти й заробляти на війні.
У тому числі й обслуга влади.
Начебто життя українців для них — щось третьосортне, і ними можна спокійно жертвувати.
Саме тому все так затягується.
Вони не поспішають допомогти Україні реально перемогти ворога.
Але й не дають нам програти остаточно і швидко.
Адже тоді цей «буфер», ця лінія оборони, зручна для них у політичних розрахунках, зникне.
Україна платить страшну ціну — ціною найкращих людей, ціною знищеної землі, ціною майбутнього наших дітей.
І все ж, попри все це, Україна стоїть.
Не завдяки політикам.
А всупереч їм.
Завдяки тим, хто в окопах.
Тим, хто під обстрілами витягує поранених.
Тим, хто віддає останнє на донати.
Тим, хто ховає близьких і знову йде працювати, воювати, допомагати.
Саме ці люди — причина, чому Україна досі існує.
А не саміти.
Не формули.
Не нескінченні заяви.
І рано чи пізно за все це доведеться відповідати.
За кожен втрачений день.
За кожне зірване рішення.
За кожне зволікання, прикрите «занепокоєнням».
Бо історія завжди називає речі своїми іменами.
І вона не приймає виправдань про «складні обставини».
Україна запам’ятає.
Світ теж запам’ятає.
І тоді вже не допоможуть ні посади,
ні дипломатичні формулювання,
ні теплі крісла.
Автор: Igor Kyiv
