Нехай Сонце посміхається невтомним продовжувачам справи м'язистого Арея. Фарту та оберегу від степової української Оранти!
Часік (Часів Яр) – Ібіца крупних калібрів. Артерія на Бахмут і місто зі статусом "вічного оперативного тилу".
Сікач противника рубає саме тут. А тому в цій місцині іноді гарячіше, ніж у посадках переднього краю.
Ворог мріє відрізати артерію і шляхи підходу резервів. Мара, непробудна вологодська мара!
Однак Часік – в оксамитовій нірвані. Попри високі температури і перелітні землеструси.
Там, за залізничним переїздом вулиця, де стоїть хата. Стіна вивалена, але на тротуарі завмерла табурка з товарною пропозицією.
І як уходиш від прильотів, можеш пригальмувати і придбати цицьку лимонаду. І каву в пластмасовому стаканчику, аби пом'янути "Да Вінчі".
Бо командир загинув тут! Тож після перемоги встановимо тут Вовка циклопічних розмірів з білого мармуру.
Ну, а поки ковтаємо кавову бадягу на льоту, в автівці, яка дає по газам. Вихлюпує кава на ямках і по бороді тече на бронік.
Тому зап'ємо за поворотом теплим енергетиком... Так, як любив командир.