Чергова імітація спротиву агресії

На жаль, сприймаю указ Президента В.Зеленського «Про історично населені українцями території росії» критично. 

• По-перше, це чергова імітація спротиву агресії. Тому що він не буде мати жодної практичної реалізації. Намагаюся уявити, яким чином ми можемо зараз підтримати «збереження національної ідентичності українців в російській федерації», як пропонується в указі, і нічого реального вигадати не можу. Ну, окрім того, що витратять бюджетні кошти на якусь радіопрограму для Кубані, яку там ніхто не почує.

• По-друге, при всій декларативності цього указу він обов’язково буде використаний ворогами України для пропаганди буцімто наших зазіхань на територію недоімперії. Начебто Україна, така ж сама агресивна держава, як і росія. І це певний аргумент для діячів штибу Орбана чи Фіцо, які намагаються протидіяти міжнародній підтримці України.

Ні, Україна декларує, що хоче бути правовою державою. Ми прагнемо повернути окуповані території і відновити країну у міжнародно визнаних кордонах. Чужого нам не треба.

Інша справа, що до цього питання можливо повернутися по підсумках мирного договору, який буде визнано міжнародними інституціями. Але це можливо лише за умови розпаду недоімперії. До цього треба готуватися, але не забігати наперед.

Розмови про історичні українські території мають вести наші громадські діячі, але ніяк не офіційні особи. Тим більше, у вигляді офіційних документів, яким є указ президента України.

Хоча бажання потролити кремль розумію. Але самоідентифікації українців в росії найкраще допомагають успішні удари по тамтешній інфраструктурі, яка працює на війну. Особливо, якщо вона належить найближчому оточенню путіна, як це відбулося з нафтотерміналом під Пітером.