Гіркі жнива продовжуються... Ворог зовнішній і ворог внутрішній намагаються розірвати навпіл Україну, вкотре надуривши українців.
Цьогоріч практично немає згадок про чергову річницю Жовтневого перевороту 1917 року. Ба більше, фахівці від історичної пам'яті та декомунізації цьому радіють, бо, бачте, «новому поколінню українців це байдуже».
І дуже даремно, адже кривава осінь 1917-го — це ключовий поворотний момент XX століття, пролог до геноцидів, репресій і цивілізаційної катастрофи. Осатанілий кремлівський Голіаф, який зносить КАБами українські міста та гострить пазурі на світове панування, народився саме тоді.
Воєнний переворот, організований партією російських більшовиків (РСДРПб) та їх не менш відмороженими союзниками лівими есерами, розпочався 7 листопада 1917 року у Петрограді із холостого пострілу крейсера «Аврора». Корабель цей, дивом не добили японці в Цусимській битві 1905 року, — відтак добірне падло, що на ньому плавало, встигло накоїти немало лиха.
Арешт недієздатного та непопулярного Тимчасового уряду у повному складі (крім прем'єр-міністра Алєксандра Кєрєнского, який вчасно побажав присутнім всього найкращого) відбувся практично безкровно. На цьому пацифізм червоних революціонерів закінчився, остаточно.
Під керівництвом небезпідставно підозрюваних в роботі на іноземні спецслужби професійних терористів (революціонерів) Лєніна, Троцкого, Сталіна, Антонова-Овсієнка, Свєрдлова, Дибенка та інших дітовбивць озброєні більшовицькі бандформування взяли пошту, телефон, телеграф, мости й вокзали. Запанував хаос.
Апогеєм перевороту став псевдоштурм колишнього царського Зимового палацу, який потім довелося відтворювати режисеру Сєргєю Ейзенштейну на кіноплівці 1927 року для героїзації фейкової події. Клаповухим пролетарям та колгоспникам потім стрічку можна було демонструвати у синематографі як документальну.
Тут постає природне запитання: «А чи намагався хтось зупинити червоногвардійські загони?». Регулярна армія давно була вибита в окопах Першої світової війни, мобілізовані мільйони селян, у тім числі й українці, хотіли чимскоріше потрапити додому, тому надії залишалися на молодих курсантів військових училищ, але...
Кілька сотень київських юнкерів із Костянтинівського піхотного училища переформатувалися у Першу українську юнацьку школу імені Богдана Хмельницького. Вони влаштували більшовикам «перформанс» у стилі Термопіл на околиці містечка Крути у січні 1918 року.
Курсанти з Одеського юнкерського училища самостійно пошили жовто-блакитний прапор і разом з гайдамаками підняли його над будівлею безкровно захопленого Одеського військового округу 13 грудня 1917 року. А заодно розтрощили у вуличних боях одеських червоногвардійців.
А юнкери з училищ у Петрограді, яких було декілька тисяч, виставили для оборони Зимового палацу всього кілька курсантських рот, схаменувшися через кілька днів, коли було вже пізно. Матросько-червоногвардійські ударні банди вже міцно тримали російську столицю за горло.
Більш поважний опір продемонстрували тільки юнкери із московських училищ, які протрималися тиждень. Де-не-де у великих губернських містах (від Харкова до Саратова і від Казані до Хабаровська) спалахували повстання поневолених Москвою народів, але червоні банди швидко їх придушували силою своєї маси.
Абревіатури Совнарком, КП(б)У, комсомол, Політбюро, ЦК КПСС, ГУЛАГ, ВЧК-ОГПУ-НКВД-МГБ-КГБ, райкоми, парткоми, продзагони та ревтрибунали — понура слизька драглиста смерть із тисячами мацаків у комісарському кашкеті з червоною пентаграмою. Чекістський розстрільний підвал зі стінами, липкими від крові...
Химерні подоби зікуратів із трупів, сповиті колючим дротом або спалені живцем у топках паротягів. Це не роман жахів у стилі Говарда Лавкрафта, це сухі та фактологічні звіти слідчих органів на тимчасово звільнених від червоної чуми територіях у 1918-1920 роках.
Офіційно проголошена «продовольча диктатура» і «продовольча розверстка» — більшовицький ПДВ, ПДФО, податок на прибуток підприємств і екологічний податок у вигляді силової реквізиції під дулом нагана продовольства у бунтівного селянства для видачі його по картках лояльному заводському пролетаріату. (Нині «слуга» Данііл Гєтманцев повертає цю практику минулого в Україні).
Демонічний Лєйба Бронштейн, більш відомий як Лєв Троцкій з мефістофельською борідкою та кривавими планами «перманентної революції», «трудових армій» і «демократичного централізму» — єдина реальна «альтернатива» Лєніну та Сталіну. Ну, тобто, як чума є альтернативою ВІЛ-СНІД та сифілісу.
Тодішніми «кадировцями» були обдовбані кокаїном на спирті балтійські та чорноморські матроси у смугастих тільниках, обвішані гранатами й підперезані кулеметними стрічками. Лотиші, мадяри та китайці — ескадрони смерті безрідних космополітів із маузерами й наганами.
То була справжня сарана душогубів у комісарських шкірянках і смердючих баранячих кожушках. Рахітичні університетські хіпстери із продзагонів, цинічні кар'єристи з академій царського Генштабу, які заливали іпритом повсталих селян на теренах від варшавської Праги до японського Карафуто (нині окупований московитами Сахалін — прим. ред.).
Містечкові упирі із ревтрибуналів і чрєзвичайок, волохате поріддя темних хащів московії, бородаті марксисти-талмудисти, бойовики кавказьких кримінальних груп, китайсько-угорсько-лотиський інтернаціонал кілька років душили, палили, розстрілювали та розпилювали пилками живцем людей. А тоді захотіли експортувати цей досвід по Європі та світу.
Хочуть їхні нащадки цього й нині. А хтось гадає, що більшовизм — це виключно Лєнін (Ульянов), Свєрдлов, Троцкій (Бронштейн), Сталін (Джуґашвілі), а комунізм — це заборонена Компартія України на чолі з екзильним Петром Симоненком; порохно історії.
Але нині це й путін, і Сі Цзіньпін, і Кім Чен Ин, і їхні західні прихильники на зарплаті (зокрема, університетській чи дипломатичній). Тож не кажіть, що вас не попереджали!
Втім, все як завжди: назустріч темряві вилетить навперейми стрункий і спокійний журавлиний ключ українських курсантів, стрільців, хорунжих і сотників у пікселі. Де буде білоголовий орлан з розпростертими крилами на зірково-смугастому тлі?