Пам'ятаєте кенійського легкоатлета Абеля Мутаї? Він — чемпіон Африки з бігу 2012 року і бронзовий призер Олімпійських ігор у Лондоні.
Подія сталася у марокканському Марракеші, коли Абель був всього за кілька метрів від фінішу, але зніяковів і зупинився, думаючи, що завершив забіг. Африканський атлет вважав, що вже завершив забіг, перетнувши лінію.
Іспанський бігун Іван Фернандес опинився за ним (тобто посідав фактичне друге місце п'єдесталу) і, зрозумівши, що відбувається, почав кричати кенійцю, щоби той продовжував бігти. Мутаї не знав іспанської мови й не розумів сказаного.
Не довго розмірковуючи, Фернандес підштовхнув кенійця до перемоги — Абель усе таки перетнув фінішну пряму першим. Згодом один журналіст спитав Івана: «Навіщо Ви це зробили? Ви ж віддали перемогу супернику».
Іван відповів так: «Я мрію, щоби колись у нас з'явилося своєрідне суспільне життя, де ми підштовхуватимемо один одного і допомагатимемо один одному перемагати». Журналіст наполягав: «Але чому Ви дозволили перемогти... кенійцю?».
Іспанський атлет продовжив: «Я не давав йому перемогти, він збирався перемогти. Перемога стала для нього заслуженою». Журналіст знову не припиняв наполягати на своєму: «Але ж Ви могли б перемогти! Нащо ділитися перемогою?».
Фернандес подивився на нього і відповів: «Але у чому буде заслуга моєї перемоги? Яка буде мені честь, коли я матиму цю медаль? Що подумає про це моя мати?». Як бачимо, цінності передаються з покоління до покоління (ледь не з молоком матері).
А яким цінностям ми навчаємо сьогодні наших дітей? Не спонукаймо їх іти неправильними шляхами та хибними засобами здобувати перемоги, натомість передаймо красу і людяність як руку помочі юним поколінням.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам про те, що жителі країни висхідного сонця виховували потомство на цінностях честі. Шляхетність, якою надихаються на Заході, досі у крові японців.