Як японські олімпійці медалі ділили
Жителі Країни висхідного сонця виховували потомство на цінностях честі. Шляхетність, якою надихаються на Заході, у них досі у крові.
На Олімпійських іграх 1936 роки японські стрибуни з жердиною Сюхей Нісіда і Суео Ое показали однаковий результат. Обидвоє були другими після лідера — американського легкоатлета Ерла Мідовза.
Відтак, аби визначити, хто з японських спортсменів має отримати срібну, а хто бронзову медаль, судді оголосили про проведення додаткового спарингу. Але змагатися один з одним вони відмовилися, вважаючи таку дуель нижчим за власну честь (і Сюхей Нісіда, і Суео Ое походили з аристократичних родів — прим. ред.).
Тоді у суддів не виявилося інших засобів, як тільки за жеребом присудити срібло Нісіді, натомість Ое дісталася бронза. (Ці змагання зі стрибків із жердиною згодом увійшли до знятого пропагандисткою Лені Ріфеншталь документальної стрічки «Олімпія»).
Повернувшись на батьківщину, японські легкоатлети віддали свої медалі місцевому ювеліру, щоби той розрізав їх навпіл, а потім поєднав срібні половинки із бронзовими. Так з'явилися єдині в історії спорту срібно-бронзові медалі дружби Нісіди-Ое, які досі є символом шляхетності та поваги до суперника.
