Чи дозволить Китай впасти режиму путіна ?

Китайський Сі Цзіньпін стоїть перед нестерпним вибором. Він може відступити та дозволити володимиру путіну програти війну в Україні, що призведе до падіння його ключового стратегічного союзника.

Це загрожувало б виникненню з руїн поразки орієнтованого на Захід уряду. Це був би кінець великого ревізіоністського плану Сі покласти край американській гегемонії та переписати правила глобального порядку. Це також може бути політичним кінцем самого Сі.

Альтернативою для Сі є врятувати свого бортового спільника. Це передбачає велике й безстрокове зобов'язання за принципом ленд-лізу ФРГ для Британії в 1941 році. Це гарантувало б світову історичну конфронтацію з демократіями та міжнародною економічною системою. 

«Це було б абсолютно божевільним вчинком. Досі вони грали в таку обережну гру», — сказав Роджер Гарсайд, колишній британський дипломат у Пекіні та автор книг про Ден Сяопіна та епоху Сі.

«Фундаментальний інтерес китайців полягає в тому, щоб залишитися в живих і процвітати, а не вчинити економічне самогубство, постачаючи летальну зброю стороні, що програла», — сказав він. 

Проте американська розвідка дійшла висновку, що Сі Цзіньпін, можливо, готується зробити саме це. Докази були достатньо переконливими, щоб також насторожити західних союзників.

«На сьогодні ми бачили, як китайські компанії надають нелетальну підтримку росії для використання в Україні. Занепокоєння, яке базується на інформації, яку ми маємо, полягає в тому, що вони розглядають можливість надання смертоносної підтримки», — сказав держсекретар США Ентоні Блінкен на Мюнхенській конференції з безпеки. 

Тім Еш, співробітник Chatham House, сказав, що за заплутаними повідомленнями Пекіна є логіка. Китай розробляє «мирний план», водночас натякаючи, що він підтримуватиме бойову машину путіна, якщо Захід не прийде до переговорів.  
 

«Зараз існує страх, що війна може призвести до зміни режиму. Є ймовірність появи в москві прозахідної адміністрації. Це кошмар для Китаю».

Очевидно лише те, що росія стрімголов котиться до фіскальної та промислової кризи, оскільки експорт вуглеводнів висихає, і, отже, не може підтримувати повномасштабну наступальну війну ще багато місяців. 

«Найжорсткіші санкції на наші нафтопродукти запровадили лише наприкінці 2022 року. Цього року наш експорт буде вдвічі менше торішнього», — заявив російський економіст Костянтин Селянін.

Ліміт цін на нафту G7 призвів до ефективної знижки в 40 доларів за барель на сиру нафту марки Urals, що продається на азійських ринках. У січні кремлю довелося використати майже чверть свого фонду «чорних днів» у розмірі 186 мільярдів доларів, включаючи продаж золота, щоб покрити обвал доходів бюджету. Ліквідна складова фонду скоротилася до 84 мільярдів доларів.

«Цифри тривожні, а чітких пропозицій, як із цього вийти, немає. Деякі дуже серйозні рішення повинні бути прийняті на найвищому рівні», – сказав пан Селянін, попереджаючи, що росіяни почнуть серйозно відчувати економічний біль після торішньої оманливої ​​стійкості.

Ціни на нафту можуть відновитись і врятувати російський бюджет, але ф’ючерсний ринок говорить нам не про це. Контракти Brent до кінця 2024 року перебувають у режимі «беквордації». 

путін може знайти способи обійти блокаду G7 або звузити цінову знижку. Але Захід контролює 90 відсотків світової танкерної торгівлі через страхування, фінансування або контроль над суднами. Його передбачуваний «тіньовий флот» недостатньо великий, щоб змінити рівняння. 

кремль не може легко компенсувати втрачені прибутки від нафти та газу. У нього відсутній активний ринок облігацій, здатний мобілізувати внутрішні заощадження в достатньому масштабі. У цьому відношенні володимир путін перебуває в такому ж скрутному становищі, як і французькі монархи Бурбони у 18 столітті.

У Китаю є засоби для підтримки режиму путіна – в межах. Він має 3,2 трильйона доларів валютних резервів, включаючи 867 мільярдів доларів казначейських зобов’язань США та більше через проксі-холдинги в Бельгії – що викликає цікаві запитання, якщо економічна війна між США та Китаєм підніметься до наступного рівня. 

Китай може постачати звичайні мікросхеми, але сам імпортує напівпровідників на суму понад 300 мільярдів доларів на рік – більше, ніж імпорт сирої сировини – і є вразливим до технологічного тиску. Вашингтон уже заборонив американським компаніям продавати Китаю комплекти та технології, які використовуються для виготовлення передових чіпів. Азійські союзники підтримали бойкот. У них не було вибору. 

Але це розвага порівняно з тим, що може статися, якщо Пекін ткне око Європі на Україну. Захід також контролює морські шляхи постачання нафти, вугілля, зрідженого газу, залізної руди та сої. Китай може опинитися в такому ж становищі, як Японія, після того, як Рузвельт запровадив нафтове ембарго США в 1941 році. 

Китайська та західна економіки настільки переплетені після 30 років глобалізації, що подальша ескалація становить взаємну економічну шкоду, але це не означає, що наслідки еквівалентні. «Якщо китайці налаштують проти себе весь світ ОЕСР, вони зроблять це на свій страх і ризик. Я не можу повірити, що вони були б такими дурними», – сказав Джордж Магнус з Китайського центру Оксфордського університету.

Пан Магнус сказав, що Китай міг би розширити кредитні лінії через три державні агентства, які фінансують Шовковий шлях, але ця ініціатива пішла не так, і все більше країн благали про полегшення боргів. «Китай втратив апетит до кредитування», — сказав він.   

Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї заявив, що його країна не постачатиме зброю. Його чарівний наступ у Європі минулого тижня, здавалося, здебільшого спрямований на спробу відокремити Францію, Німеччину та Італію від прихильників жорсткої лінії НАТО, а також роздмухувати конспірологічні твердження про роль спецпідрозділів США в бомбардуванні трубопроводів Nord Stream.

Китайські та російські офіційні особи співають з абсолютно однакового аркуша гімну про Nord Stream, що вказує на смак майбутнього китайського мирного плану.

Проблема для Сі Цзіньпіна полягає в тому, що він фатально залучений у свій стратегічний роман із путіним. Він оголосив про «безмежну дружбу» за кілька днів до вторгнення, сигналізуючи про свою підтримку військових дій. російська поразка змушує пояснювати колосальну та непотрібну невдачу для китайських інтересів.

«Я не думаю, що він міг би пережити це після бромансу. Це спричинило б кризу лідерства в Комуністичній партії, і опоненти використали б це, щоб позбутися його», – сказав пан Гарсайд.

У спільній заяві Сі та путіна з 5000 слів рік тому проголошено «відносини, які неможливо порівняти ні з чим у світі». Це спонукало Китай до тотальної політичної війни із Заходом, ніби цілі Комуністичної партії Китаю та режиму путіна були священні та узгоджені. У верхніх ешелонах КПК немає консенсусу щодо цього.

Сі використовував державні ЗМІ Китаю, щоб повторювати російську пропаганду про конфлікт з початку війни. Він підірвав основний принцип партійної доктрини: принцип територіальної цілісності згідно зі статтею 2 (4) Статуту ООН має підтримуватися релігійно. 

Підтримуючи неоколоніальне захоплення землі путіним, він підірвав 75 ​​років китайської дипломатії, і глобальний Південь, здається, не хвилює. Президент Бразилії Лула звинуватив Україну в провокації нападу. Південноафриканська Рамафоса незабаром проведе спільні військові маневри з росією та Китаєм, оскільки на українських дітей валяться ракети.

Впливові фігури в Комуністичній партії вважають, що Сі знецінив китайський моральний бренд і завдав шкоди економічним інтересам Китаю, приєднавшись до божевільного режиму путіна.

Вони вважають, що він розпочав непотрібну боротьбу із Заходом, провокуючи санкції щодо високих технологій до того, як Китай наблизиться до технологічного паритету. Вони вважають, що він убив диво зростання, відвернувшись від ринкової моделі Ден Сяопіна. Перш за все, вони вважають, що він неправильно оцінив глобальне співвідношення сил. І чекають, коли він спіткнеться.

Автор: Амброуз Еванс-Прічард , - The The Daily Telegraph

Переклад з англійської Останній Бастіон