Розберемо детально ситуацію з нашою мобілізацією. Сухо, конкретно та без зайвих емоцій.
Отже, почнемо з того, що з 24.II.2022 мобілізація в Україні не припинялася ні на день. Утім, бувають хвилі, коли військкомати та патрулі працюють активніше.
Зокрема, можна згадати початок торішнього літа, коли повістки вручалися на блок-постах, на заправках та просто на вулиці. Та от момент, про який ті, хто пробує здіймати хвилю обурення щоразу забувають: повістка НЕ ОЗНАЧАЄ, що вже завтра ти будеш на полігоні, а післязавтра – на фронті.
Вона означає наступне – прийди для звірки даних, а там подивимось. І от на моменті "там подивимось", варто детальніше зупинитися, навівши конкретні приклади.
Є у мене друг, Жекою звати; захотів він на фронт, ДОБРОВОЛЬЦЕМ і сам прийшов, каже: «Я готов!», а йому – «Зачекай». І оце от "чекай" розтягнулося на ПІВРОКУ: комісії-перекомісії, ладен не ладен, а що там по зору, а щось ти худий...
Зараз Жека на Бахмутському напрямку, десь там воює. Нарешті для нього епопея з військкоматом закінчилася, хоча він САМ туди прийшов і БЕЗ повістки; а скільки ще у мене таких історій.
Ви бачили скільки людей днями ДОБРОВІЛЬНО записалося до штурмових бригад МВС? Усього за декілька днів після оголошення про їх створення вже близько 10 тисяч і це, нагадаю, майже через рік після початку повномасштабного етапу війни!
Тобто, йдуть люди, самі, тож звідки ж береться оцей треш про "всіх пакують"? Звідти ж, звідки й оце: «С поезда сняли в Нацгвардию», – пам'ятаєте цей вкид у 2014-му, який потім перетворився на мем?
Ну, так от, береться декілька відео, де ДІЙСНО якісь чоловіки пручаються і не хочуть пройти з патрулем у військкомат, подається, що отак: «По всій країні, а потім їх в трусіках відправляють на фронт». І все, підґрунтя для народного невдоволення готове.
І не просто невдоволення, а й певної паніки, бо «всіх гребуть, а значить воювати нікому». Скажу прямо: ті чоловіки, Воїни, які воюють із 24.II.2022, (а то і раніше), не тільки гинуть чи отримують поранення...
Їм потрібно відпочити, хоч інколи... От до мене друг "Вальтер" (позивний ветерана УНА-УНСО Валерыя Пальчика – прим. ред.) приїжджав, воював у самому Бахмуті й ми побачилися з ним уперше із січня.
Рік ми з ним не бачилися, бо йому відпустку не давали. А чому не давали? Вірно: нема ким замінити.
Тому, звісно, добір іде, і подекуди, повторюю, бувають активні фази добору, проте не слід це сприймати в ключі "все пропало". Російська орда хоч і капітально ослабла в матеріально-технічному плані, та от людей там ще забагато, їх хтось має вбивати.
Ну, а ДЕЯКИМ патрульним та воєнкомам я скажу так: не перегинайте палицю, бо всі підряд – це не військо. Все ж таки працюйте ретельніше, якщо хочете тримати високу планку Українського війська, а не перетворювати його на копію російської орди.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт