Чому не потрібно підривати тушу кашалота?

У листопаді 1970 року на пляж у Флоуренса викинуло семи тонну тушу кашалота. Що з нею робити було незрозуміло.

Через кілька днів дорожній робітник Джордж Торнтон запропонував просто підірвати її. Він планував закласти заряд динаміту під кашалотом з боку пляжу. Тоді тушу розірвало б на дрібні шматочки та віднесло в море, де м'ясо розтягнули б краби та чайки.

Правда, Торнтон не знав, скільки саме потрібно вибухівки. Тому він щедро заклав під кашалота пів тонни динаміту — 20 ящиків.

Але все пішло зовсім не так, як планувалося. Після вибуху великі шматки кашалота розкидало по всій окрузі.

У ті дні у Флоуренсе проїздом опинився бізнесмен Уолт Аменхофер. Під час Другої світової війни він мав справу з вибухівкою і розумів, що Джорджу потрібно було або менше вибухівки, щоб просто зіштовхнути кита в море, або набагато більше, щоб розщепити його на дрібні шматки. Бізнесмен намагався попередити робітника, але той відмахнувся.

До слова, Аменхофер приїхав у Флоуренс на своїй новій машині, яку купив за декілька днів до цього. Але 12 листопада його припарковане авто розчавило шматками підірваного на пляжі кита.

На щастя, ніхто з людей не постраждав. Однак всі, хто перебували неподалік, вкрилися дрібними шматочками мертвого кашалота. План Торнтона провалився повністю.

У результаті дорожні робітники просто закопали те, що залишилося від підірваного кашалота.

Втім, автор плану не помітив провалу. У коментарі місцевої газети Торнтон сказав, що все пройшло так, як повинно було. За винятком того, що вибух залишив велику яму в піску під китом.