Чому розвинене мовлення не завжди свідчить про глибоке мислення
Ілюзія освіченості: як «правильна» мова вводить в оману.
Серед дітей з інтелектуальними порушеннями, тобто олігофренією, досить часто трапляється такий випадок: діти надзвичайно добре володіють мовленням. У них дуже високий рівень мовленнєвого розвитку. Причому йдеться не лише про багатий словниковий запас, а й про добре розвинену граматику мовлення. По суті ж це мовлення порожнє — за ним мало що стоїть, тобто, я б сказав, за ним мало думки, зате самого мовлення дуже багато.
На початку першої чверті минулого століття жив і працював досить відомий психолог на ім’я Леон Дюга. У той час у Франції точилася боротьба прогресивних сил проти класичних державних іспитів. Противники системи складання іспитів на атестат зрілості вважали, що вимоги до цих іспитів є схоластичними, відірваними від реальних знань. На цій підставі вони стверджували, що такий іспит нічого не дає, і що можна стати бакалавром, не продемонструвавши жодних справжніх наукових знань.
Дюга належав до тих, хто підтримував цю критичну позицію. У зв’язку з цим він уклав парі, що візьме кваліфіковано діагностований і ретельно перевірений випадок дебільності та підготує такого пацієнта до складання бакалаврських іспитів. Він виграв це парі. Поважна екзаменаційна комісія поставила позитивні оцінки дебілу.
А. М. Леонтьєв
