Чому Захід боїться деколонізації РФ?
Щоби відповісти на це питання та зрозуміти його сутність, треба розібратися з термінологічною плутаниною. Чемно запрошую читачів!
Лише один ключовий фактор невизначеності, який бачить Захід, — сила чи слабкість влади в Москві, — породжує два сценарії: консолідація імперії чи її колапс (обведено червоним на схемі). У західній одновимірний моделі інших факторів (отже, й інших сценаріїв) нема.
Два ключових фактори невизначеності, які бачимо ми, — сила чи слабкість влади у Москві та сила чи слабкість влади у регіонах — породжують 4 сценарії. Ось вони:
- консолідація недо-імперії;
- колапс РФ як держави;
- контрольована дезінтеграція;
- перебалансування влади.
Досі перебуваючи у пастці москвоцентризму, Захід (як аналітики, так і політики із дипломатами) не бачать або ж не визнають другий, регіональний фактор невизначеності. Це, по-перше, зациклює їх на двох сценаріях, обмежуючи рамку лише поганими сценаріями.
По-друге, породжує розбіжність в розумінні термінології. Для нас деімперіалізація, деколонізація — це посилення регіонів (обведено зеленим на схемі), а далі вже або керована дезінтеграція, або перебалансування (рефедералізація).
Саме тому ми використовуємо у спілкуванні із Заходом (де не визнають народів та регіонів і відтак мають одновимірну модель) термін «рефедералізація». Адже всі інші слова мають різні значення у нашій двовимірній моделі та в їхній одновимірній.
А між собою, у спілкуванні із національними рухами, із нашими однодумцями на Заході, Сході й Півдні, — із тими, хто розуміє двовимірну модель, яка ґрунтується на визнанні існування російських регіонів, — ми можемо сміливо використовувати будь-які терміни. Не тільки «деколонізація», звісно ж.
