Чотири причини, чому я не підпишу контракт із ЗСУ

Насправді причин значно більше, але зупинюся на основних.

В умовах останніх змін, коли законодавці пропонують покращення умов служби для контрактників, варто розуміти, що існує дві категорії потенційних кандидатів на контракт.

Перша — мобілізовані військовослужбовці. Саме вони становлять більшість армії і є основним резервом для збільшення кількості контрактників. Найчастіше цим кандидатам уже далеко за 30 років.

Друга — «ухилянти». Та частина цивільних громадян, яких так прагнуть залучити центри комплектування.

Тому будемо відвертими: більшість нинішніх змін спрямована саме на те, щоб переконати мобілізованих підписати контракт.

Чому цього не зроблю я?

1. Пенсія

Багато людей приходять на контрактну військову службу заради права на військову пенсію. Я ж у неї не вірю.

Для мене важливо не те, скільки пенсії будуть платити, а те, наскільки довго вона залишатиметься достатньою для життя.

На сьогодні права на військову пенсію за вислугу років я не маю. Для цього потрібно або 25 календарних років служби, або після досягнення 45 років мати не менше 25 років загального стажу, з яких щонайменше 12 років і 6 місяців — військова служба.

Я витратив вісім років життя на військове волонтерство — працював у військовій логістиці та був волонтером-інструктором. За це отримав подяки та відзнаки, але не отримав пенсійного стажу. Та вже й не маю часу напрацьовувати цей стаж, навіть якби хотів отримувати державну пенсію.

Моя життєва позиція завжди була іншою: створювати активи та бізнес, які в майбутньому забезпечуватимуть пасивний дохід. Проте війна та проблеми з мобілізаційною системою (ухилянство співгромадян, які не планують приходити мені на заміну) фактично позбавили мене можливості займатися цим.

Сьогодні багато добровольців, які воюють із перших днів повномасштабного вторгнення, опинилися перед вибором: контракт або продовження служби без нього.

Перспектива забути про цивільне життя та втратити можливість формувати власне пенсійне забезпечення. Будь готовий зустріти сиву старість із пенсією жебрака від держави.

2. Відповідальність

Контракт часто означає не лише стабільність, а й додаткову відповідальність.

Саме кадровим військовим найчастіше передають матеріальні засоби та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

На практиці це означає роки паперової роботи, списання майна, розслідування втрат і постійний ризик отримати на себе так звані «вісяки» — майно, яке фактично втрачено, але юридично не списано.

Передати таку посаду іншій людині надзвичайно складно. Потрібно знайти того, хто погодиться прийняти на себе не лише майно, а й усі проблеми, які накопичилися роками.

Тобто звільнитися після закінчення війни та дії контракту з «вісяком» — це ще той квест. А війна — це постійні втрати майна.

3. Деградація

Більшість військових професійних навичок погано конвертуються в цивільне життя.

Саме тому багато військовослужбовців після звільнення переживають кризу адаптації.

Бізнес живе за принципом: щодня доводь свою користь. Якщо ти не приносиш результату — тебе замінять або знищать конкуренти.

В армії логіка інша. Там можна роками перебувати на посаді незалежно від ефективності. Через це формується прошарок людей, які звикають до системи, де звільнення майже не загрожує.

Я не хочу втрачати навички та звички, необхідні для цивільного життя. Але примусове затягування мене в контракт щороку віддаляє мене від професійних навичок цивільного життя. Вони стають неактуальними. Я деградую.

4. Здоров'я

Моє здоров'я вже постраждало внаслідок захисту держави. З цього року я офіційно маю обмеження за станом здоров'я та проходжу відновлення, однак мені дозволили залишатися в бойовому підрозділі, за що я вдячний своєму командуванню.

Для контрактника погіршення здоров'я часто означає переведення на тилову посаду. А тилова посада нерідко означає зарплату, на яку складно утримувати сім'ю.

Фактично людина з погіршеним здоров'ям втрачає можливість нормально заробляти як у війську, так і в цивільному житті.

Тому перспектива втратити здоров'я і залишитися без реальних можливостей для подальшого розвитку мене не приваблює.

На завершення

Сьогодні кадровий голод у війську дедалі частіше призводить до ситуації, коли людині пропонують вибір без реальної альтернативи: або контракт, або продовження служби.

Я поважаю тих, хто свідомо обирає контрактну службу. Для багатьох це правильне рішення.

Але для мене — ні.

З повагою та міцним рукостисканням,
Ваш Янгол.