Ці ще натворять – і щук з яєць позганяють
Або про спробу приєднати південний полюс до північного...
Чимало серйозних умів сьогодні кличуть нас до об'єднання. Інколи аж істерично, мовляв, якщо й далі будемо ділити грушу на межі – гаки. Кажуть, надто багато загроз наразі постало перед розбурханою, розідраною чи не навпіл, хворою країною, чиї землі сьомий рік топче чобіт окупанта. Мовляв, не на часі мірятися, чия калина рясніша, шаровари ширші, а сало товще.
Хоча з останнім – як на кого, тоненьке з прорістю теж не тупе. Атож, треба забути образи, обіцяне, вироки, кольори і стадіони. Лише згуртувавшись… Ага. Вже.
Товариство, якщо не було часу чи настрою погортати аннали, певно ж, це й не обов’язково, то дослухайтесь до авторитетів: майже ніколи революційні злами не мали наслідком об'єднання. Дивуєтеся?
А ви подумки пробіжіться революціями – від Великих Англійської і Французької до малого білоруського копіпаста (на сей момент очевидно невдалого) – поляризовані частки народів із-за обох боків барикад кидалися в обійми один до одного лічені рази. Було, такий бажаний ідеальний симбіоз оксамитово виявив себе на просторах Східної Європи, коли окупаційний соціалізм остогид усім без винятку.
Як неможливо уявити мирне співіснування павуків у банці, так і спільну світлину панів Ріната Ахметова (СКМ) — $2,8 млрд; Віктора Пінчука (Інтерпайп) — $1,4 млрд; Петра Порошенка (Roshen) — $1,4 млрд; Олександра і Галини Герег (Епіцентр) — $1,3 млрд; Геннадія Боголюбова (Приват) — $1,2 млрд; Юрія Косюка (МХП) — $1,1 млрд; Костянтина Жеваго (Ferrexpo) — $1,1 млрд; Ігоря Коломойського (Приват) — $1 млрд; Вадима Новинського (Смарт-Холдинг) — $810 млн; Олександра Ярославського (DCH) — $725 млн тощо під біл-бордом «А ти записався у патріоти України?».
Людей, котрі нажили собі стільки добра не покладаючи рук, мізків та інколи й пістолетів, наші ламентації щодо цивілізаційних засад, еволюційних векторів і революційної гідності здебільшого не зачіпають. Але ж віжки у їхніх загребущих руках!
На що сподіватися від перелічених рульових, коли у тих сферах під тихий шелест куп бабла за натяк на об'єднання задля якихось ефемерних шароварів можуть і очеретиною виміряти? Публічна діяльність Ігоря Валерійовича на посаді рятівника (Дніпропетровщини) і Петра Олексійовича на тій же посаді рятівника (країни) – все ж винятки. Бо чого-чого, а національного припаху гроші не мають. Звісно, аромату позбавлені гроші великі, бабусина пенсія чадить ще й як національно.
Та не про окремих громадян мова. Революції розводять усю свою масовку по кутках і на майданчиках коло церкви, і на Майданах. На них – різновеликих майданах – нові, критично менші числом суспільні авангарди вигризають у старих, незрівнянно більших числом еліт право на майбутнє. Вигризають довго, повсюдно, криваво.
І ви хочете, щоб у цьому смертельному герці обмінювалися букетами квітів? Подивіться на сусідів, котрим здалося, що Лукашеску клюне на «миру – мир» у Тихановської.
Трагізм наших українських реалій поглиблюється участю в них акторів дуже комічного жанру. А відтак, маємо окрему думку щодо ситуації з протистоянням еліт, бо КоЗе – випадковість, викрутас, аномалія. Пустодзвонів привела до влади генетична байдужість плебсу до всього складнішого за педалі велосипеда. Для клоунів українська хода є прольотом кортежу від Банкової до Конче-Заспи.
У нашому випадку з оцим усім недолугим шапіто заразом, як і окремо взятими юзиками з їхньою трускавецькою підготовкою і піддутими соснами, про еліти не йдеться. Оті троє на совковій криворізькій кухні «еліта»?
Прикиньмо, панове, якщо насельці тієї кухні були приречені вибирати мера між своїм у дошку слугою і своїм до мізків кісток зажопником, а нормальні там не ходять, то в духовній столиці (це ми натякаємо на Полтаву) одинадцять мандатів ОПЖЗ в облраді, голова Подільської райради Білоконь з тієї ж п'ятої колони –– ще ті штрихи у партійному спектрі.
Хоча – який спектр? Спектр – це щось сонячне, «каждый охотник желает знать, где…», веселкове. Для путінських засланців бездарі з Зе'кварталу, що гній для гадючника. Інкубатор. Теплиця.
Тож – революція триватиме. Попереду очищення мізків від зеленого нальоту, гігієнічні процедури із зажопою з хірургією включно, лікнеп для бидла, щоденна і важка праця на перемогу меншості. Формування боєздатної еліти. Аж до того омріяного моменту, коли ідеали меншості таки зроблять можливою групову світлину патріотів без доларової індексації.
До чого тут наші політологічні вправи? До того, що полтавські міжсобойчики зелених слуг, рідних міст, євросолідарних, сім'ї простих Капліних і майбахів не мають нічого спільного ні з національним об'єднанням, ні навіть примиренням.