Ціна ілюзій
Кіно про крах росії закінчилось. Почалась реальність
Яка несподіванка! Взимку бахнули морози (у жизні ж ніколи такого не було, щоб узимку похолодало). А агресор бахнув по ключових ТЕЦ, які будувалися ще за совка і Москві там кожен гвинтик відомий. А в електробудинках і старому фонді, де десятиліттями нічого не мінялося й не ремонтувалося, усе рвонуло.
Зате пів року нам показували кіно, як на росії все горить, економіка летить у прірву, ядерна тріада заплуталася, як муха в павутині, у Кремлі паніка, у путіна — рак.
Те, що ЗСУ мають повне право завдавати ударів по території країни-агресора, не скасовує необхідності захисту наших власних стратегічних об’єктів, розробки детальних планів на випадок НС та пропрацювання і координації їх із місцевою владою.
Натомість особи, на яких Конституція прямо покладає відповідальність за безпеку, міряються з мерами довжиною рейтингів і обрубають комунікації зі столичним Головою («нє падхаді ка мнє, я абідєлса раз і навсегда»).
А особи, які пишаються своєю здатністю дума-ти, вперто годують хайпожерів, раз за разом долучаючись до вихваляння чергової авантюрки, яка прогнозовано стече у вигрібну яму (за відсутності каналізації).
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
