Данило Явгусишин — біженець, який підкорює Японію: новий одзекі з України
Фантастичний злет Аонішікі: Україна отримала нового одзекі.
Уже все написали. А я — ні. Але напишу. Тому що нам збоку важко оцінити. Хоча де-факто йдеться про найпотужніший на сьогодні маркер України по периметру Тихого океану.
Український борець Аонішікі (Данило Явгусишин) після серії успішних виступів підвищений до другого за значимістю рангу в сумо — одзекі. Таке рішення сьогодні ухвалила Японська асоціація сумо.
Вище — лише йокодзуна.
Зробив він це за 14 турнірів — швидше за всіх із моменту запровадження у 1958 році системи з шести грандтурнірів на рік. І всього лише за п’ять турнірів у вищій лізі. Результат — космічний. Окрім того, він став лише четвертим одзекі з Європи за всю історію.
Щоб досягти найвищого рангу, необхідно здобути дві перемоги на грандтурнірах поспіль у ранзі одзекі або іншим способом продемонструвати співмірне домінування. Жодного європейського йокодзуни досі офіційно не було (Іван Боришко / Тайхо Кокі — наполовину японець і сформувався в Японії).
Заглядати в майбутнє некоректно, просто хочеться побажати успіхів. Бо це справді велике особисте людське досягнення.
Окрім цього.
Новину про підвищення Аонішікі до одзекі я прочитав на… новозеландському сайті. Чомусь він перший трапився. Стаття була виключно про сумо, але під неї тематично підтягнулися матеріали про Україну та війну.
Так от, треба сказати, що давно не було публікацій про нашу ситуацію. Тепер багато людей щось собі освіжать.
Тому що в медіа різних країн підкреслюється важливий момент: Данило Явгусишин — це біженець від війни, який був змушений покинути Україну у 17 років і потрапив до Японії завдяки знайомству на одному з турнірів з ровесником, чия родина підтримала українця. А тепер — такий фантастичний злет.
Ще з цікавого. Прем’єр-міністерка Японії Санае Такаїті — перша жінка на цій посаді, до того ж чітко консервативних поглядів — не стала особисто вручати Аонішікі Кубок прем’єра. Адже поява жінки на дохйо традиційно заборонена. Бо сумо, як уже всі тисячу разів зазначили, — це не просто спорт, а частина традиції з релігійним підтекстом.
І взагалі — вважається непристойним, щоб сторонні ходили по арені для поєдинків.
Але є один персонаж, який одного разу не посоромився й виліз туди, аби вручити трофей.
