Дивні затримання в Європі українців, нібито причетних до підриву «Північного потоку»
«Північний потік» і українці: хто й навіщо веде німецьке слідство хибним шляхом?
Коли 21 серпня в Італії сталося затримання першого підозрюваного у підриві «Північного потоку», я в одному з коментарів під цією новиною дуже здивувався.
Здивувався, бо якщо ти справді брав участь у цій благородній, але злочинній для Європи акції, і знаєш, що в Німеччині повним ходом іде розслідування цієї історії, то якого біса ти взагалі поперся до Європи?
Мені відповіли, що він, мовляв, поїхав до Італії відпочивати. Це пояснення мені не сподобалося. Адже хіба немає в світі інших місць для відпочинку, якщо вже так кортіло на морське узбережжя, а в Європі тобі може загрожувати небезпека? Втім, я лише потиснув плечима: мало що там могло бути. Може, цей Сергій Кузнецов трохи неадекватний у житті? Не здатен продумати свої дії бодай на один крок уперед. От і поперся з України до Італії.
Ну, гаразд. Проїхали.
І ось друге затримання громадянина України у цій справі в Європі: у Польщі заарештовано дайвера Володимира Журавля.
І тут моє здивування було ще більшим! Людина, яка нібито причетна до події, що в Європі вважається злочином, яка не могла не знати про резонансне затримання свого спільника Сергія Кузнецова в Італії ще місяць тому, теж виїжджає з України до Європи — у Польщу в цьому випадку — і теж потрапляє під арешт!
Це вже не може бути випадковим збігом. Люди, які нібито провели таку унікальну операцію, ретельно замаскували її проведення, раптом чинять абсолютно необачні речі.
Якби все обмежилося лише арештом Сергія Кузнецова, можна було б припустити його особистий легковажний «похуїзм». Але коли так само чинить і його можливий спільник...
Версію, що і Кузнецов, і Журавель — обидва ідіоти, я відкидаю. Ідіоти не змогли б провести настільки технічно й логістично складну операцію.
Що тоді залишається? Дуже хитке припущення, що затримані таки не мають стосунку до підриву «Північного потоку». Хитке, бо поліція вилучила на яхті й сліди ДНК, і сліди вибухівки, і ще щось. Якщо ці сліди ДНК співпадуть із ДНК затриманих — справи кепські.
Але щось мені заважає вірити у такі інтелектуальні «багатоходівки» наших спецслужб.
Проте версія, що ці двоє хлопців, які фактично добровільно віддали себе до рук європейських правоохоронців, вирішили, ніби в німецькій буцегарні їм буде безпечніше, ніж на волі в Україні, не виглядає вже такою фантастичною.
