Двозуб Святослава на грудях Вови

Як Банкова лякає нас Білоруссю, щоб забули про Династію.

Є речі, які не варто натягувати на себе, якщо ти не готовий відповідати їхньому змісту. Наприклад, символ Святослава. Бо Святослав — це не модний принт для вечірнього відосика і не реквізит для чергової серії «Слуги народу». І тим більше не політичний мерч для людини, яка дуже хоче виглядати князем, але по факту залишається Вовою із «Династії».

Святослав — це «Іду на Ви».

А наш Вова на ви не йде. Наш Вова керує країною через телемарафон і телеграм-помийки та відправляє «двушечки на Москву» через Рьошика з Карлсоном. А щоб «піпл хавав», вправно переключає порядок денний усієї країни. Від творців «Слуги народу»: завтра на нас нападуть з Білорусі. Але з нами незламний лідер у вишиванці з двозубом, не бійтеся.

Щойно країна мала б говорити про «Династію», про те, хто і як наживається на війні, хто сидить на потоках, хто прикриває схеми і хто перетворив кров українців на бізнес-модель, нам раптом вмикають старий добрий серіал: «Напад з Білорусі. Новий сезон». Дуже зручно. Розмови про «Династію» — не на часі. Дрони, мільярди, маржа, воєнні контракти, Хірург і Алі-Баба — потім. Білорусь — на першу шпальту. Святослава — на сорочку. Народ — у стан чергової керованої тривоги.

Це навіть не політика. Це вже павільйон. Дешева студія з поганим світлом, де колишні виробники телевізійного продукту досі вперто думають, що держава — це серіал, народ — масовка, війна — драматургічна рамка, а реальність можна переписати монтажем.

Тільки є одна проблема.

Реальність не монтується. У реальності люди гинуть. У реальності країна живе в борг. Величезний, тотальний борг, який віддаватимуть ще наші онуки. У реальності фронт просить не відосики з двозубом, а людей, техніку, снаряди, чесність і адекватне державне управління.

Але вся сутність правління Зеленського полягає в тому, що одні люди сидять у посадках, а інші — на потоках.

І от тепер нам розповідають про дрони. Красиво розповідають. Героїчно. Майже космічно. Сотні запусків, далекобійність, технологічна війна, новий рівень відплати. Картинка — як завжди, на п’ять. Піпл хаває. Питання — як завжди, нуль. Але я поставлю.

Справа в тому, що Файр Поінт — лише верхівка айсберга. Скільки людей сидить у провідних виробниках? Людей Єрмака, Татарова? І самого Вови? Усі ці Колюбаєви й Кирющенки. І скільки в цих компаніях заброньовано дуже поважних і відомих людей? Тисячі.

Скільки коштує один такий далекобійний дрон?

Декларована вартість становить близько 50 тисяч євро за штуку в середньому. При цьому чистий «заробіток» ділків з одного виробу складає від 10 до 20 тисяч євро. Запустили 100 штук — поклали мільйон-два в кишеню за один день! І вони ще й хизуються, що запускають їх сотнями.

Це не захист Батьківщини, це безперервне освоєння бюджетів на крові.

У нас економіка на апараті штучного боргового дихання, бізнес ледве виживає, а хтось робить мільйонні статки щодня на повітряних пусках. А тим часом Гетманцев обкладає податками посилки.

У мене ідея.

Давайте розкриємо бенефіціарів усіх компаній-виробників дронів та іншого озброєння. Це аж ніяк не зашкодить секретності й виробничому процесу. І, гадаю, виявиться дивне: людина, яка прийшла до влади з гаслом «вони заробляють на війні», сама на ній і заробляє.

Звісно, не розкриють. Одразу набіжить хор штатних патріотів Банкової з криком: «Не розхитуйте човен!». Тільки от човен давно розхитує не народ. Його розхитують ті, хто під час війни сплутав державу з приватною касою. І досі за це не відповів.

Замість відповідей — знову відосики. Замість аудиту «Династії» — загроза з Білорусі. Замість відповідальності — марафон і вишиванка. Замість стратегії — черговий образ Вови-князя.

Тут, звісно, хочеться окремо привітати придворних технологів — Литвинів, Подоляків та Лещенків. Люди, очевидно, дуже старалися: двозуб, Святослав, ССО, історична глибина, правильна символіка, суворе обличчя, світло з правильного боку. Тільки забули головне. Святослав не косплеїв Святослава. Він ним був. Він не ховався за охороною, не пояснював по телевізору, як сильно йому болить за народ, і не знімав щоденні ролики про незламність, поки його оточення освоює бюджет.

Він не відправляв робітників і селян воювати, залишаючи при собі армію чиновників, прокурорів, силовиків, радників, комунальних баронів і тилових патріотів із бронею. Він ішов попереду. Тому, коли людина натягує на себе символ князя-воїна, суспільство має повне право поставити їй просте питання: якщо ти вже так любиш образ Святослава, то де твоє «Іду на ви»? Чому ти сам не в шанцях і не йдеш на штурм, чотириразовий ухилянт?

Оскільки Вова не відповість, скажу я. «На ви» наш «князь» ходить тільки до українців.

• До ФОПів — на ви.
• До платників податків — на ви.
• До мобілізованих — на ви. (Разом із ТЦК).
• До тих, хто питає про корупцію, — теж на ви.

І це не випадковість. Як розказав у своєму інтерв’ю УП полковник Червінський, так було від самого початку. Вони не стали такими потім, вони за цим і прийшли! З першого дня брати Єрмаки планували, як вони сядуть на потоки і почнуть грабувати. І війна для них стала лише безпрецедентним приводом заробляти більше і безконтрольно.

Країна більше не витримує цієї гібридної шизофренії, у якій воює народ, а влада грає у війну. У якій фронт живе в реальності, а Банкова — у серіалі. У якій державу тримають на плечах ті, кого найпростіше мобілізувати, обкласти податками, загнати в борг і повчати патріотизму.

Досить. Якщо країна воює, вона має нарешті жити як країна, що воює. Оголошувати війну і вводити реальний воєнний режим управління: воєнний кабінет із людьми, які розуміють фронт. Публічне розкриття воєнних контрактів там, де це не шкодить операціям. Аудит дронових програм, паливних потоків, оборонних закупівель і всіх «священних корів», які під час війни тільки жирнішають.

Зняття броні з касти недоторканних. А таких у нас лише офіційно 1,3 млн. Лише офіційно в нас понад 600 тисяч чиновників-декларантів.

Депутат, який три роки розповідає народу про обов’язок, сам має згадати, де військкомат. Прокурор, який дахує бізнес, має побачити не столичний ресторан, а посадку в Донецькій області. Тиловий силовик, який усе життя воював тільки з підприємцями, має нарешті дізнатися, як виглядає справжній ворог. Чиновник, який нічого не виробляє, нічого не захищає і нічого не вирішує, має перестати бути священною коровою державного апарату. Подивіться, що відбувається «на місцях» — села вичищені ТЦК, зате хто царює — прокурори, чиновники адміністрацій, депутати міськрад, їхня обслуга, силовики.

Не може бути так, що країна воює, а мільйонний тиловий апарат лише роздає собі довідки, броні, премії, посади та моральне право повчати інших.

І так, «Вова» має перестати бути мемом, а стати фігурантом слідства, парламентського контролю та публічної відповідальності. Агов, НАБУ. Якщо сказали «А», треба казати «Б», бо воно якось незручно, коли на пів Єрмака заходити. Виглядає як геополітичний гешефт у результаті тривалих торгів із невизначеними, але всім відомими сторонами. Усі карти у вас на руках, панове Кривонос та Клименко.

Вову — на нари!