Грантова недоторканність: хто прикриває «громадських активістів»
Історія гранта EED для Ірини Федорів порушує питання прозорості міжнародної допомоги та відповідальності її отримувачів.
Оскільки професійні «громадські активісти» розкрадають міжнародну допомогу зухвало й ні від кого не ховаючись, виникає запитання: чому на це не реагує українська влада? Чому майже немає кримінальних проваджень стосовно шахраїв, які називають себе «представниками громадянського суспільства», а ті провадження, які все ж таки зареєстровані, не розслідуються?
Відповідь проста: «активісти» діляться прибутками з представниками влади й залучають до своїх злочинних схем чиновників і провладних пропагандистів. Саме це гарантує «активістам» недоторканність. У цьому нескладно переконатися на прикладі розкрадання гранту міжнародної неурядової організації European Endowment for Democracy (EED), який наприкінці 2023 року отримала «політтехнологиня» Ірина Федорів.
До початку повномасштабного вторгнення Федорів жила з того, що організовувала в Київській області місцеві вибори, не гребуючи грошима російських спецслужб. Зокрема, у 2022 році заарештували й засудили за державну зраду помічника народного депутата Деркача — такого собі Ігоря Колєснікова. Із розсекречених протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій стало відомо, що воєнна розвідка росії через Колєснікова фінансувала кубло «політтехнологів», зокрема підтримувала на виборах колишню очільницю Коцюбинського в Київській області Ольгу Матюшину, виборчий штаб якої у 2020 році очолювала «політтехнологиня» Федорів.
Після арешту Колєснікова ця Федорів, залишившись без російських грошей, у грудні 2023 року зареєструвала псевдогромадську організацію «Голка» (код ЄДРПОУ 45393881) і за допомогою професійного «громадського активіста» Шабуніна, якого зараз судять за шахрайство та ухилення від військової служби, стала «доїти» американське агентство USAID та європейську організацію European Endowment for Democracy, очолювану ексзаступником міністра закордонних справ Польщі Єжи Помяновскі.
На початку 2024 року Федорів удалося отримати грант від European Endowment for Democracy на проведення «дослідження» про те, що в Україні начебто створено анонімну «кремлівську мережу» телеграм-каналів, яка буцімто фінансується спецслужбами росії з метою «дискредитації найкращих представників громадянського суспільства». Під «найкращим представником» мали на увазі колишнього солдата 207-го окремого батальйону ТрО (в/ч А7376) Шабуніна, стосовно якого в Територіальному управлінні ДБР у м. Києві розслідувалося кримінальне провадження за фактом ухилення від військової служби та отримання шахрайським шляхом додаткової винагороди за виконання бойових завдань. Мета «дослідження» — довести, що призваний за мобілізацією військовослужбовець Шабунін став жертвою «агентів Кремля».
Написати текст «дослідження» взявся військовозобов’язаний полтавчанин Ігор Гавриленко, який багато років ніде не працює й ухиляється від мобілізації завдяки своїй дружині — судді Шевченківського районного суду міста Полтави Ларисі Гольник, яка стала знаменитою завдяки тому, що ледь не потрапила на лаву підсудних за статтею «Шахрайство». У 2014 році Гольник і Гавриленко підробили документи, на підставі яких намагалися заволодіти іржавим металевим гаражем, що належав їхній 85-річній сусідці, яка страждала на психічний розлад. Від тюрми цьому дуету шахраїв удалося відкараскатися за допомогою активіста псевдоорганізації «Автомайдан» Романа Маселка (він був адвокатом Гольник).
Написаний Гавриленком наклепницький текст про неіснуючу «кремлівську мережу», до складу якої зарахували відомих в Україні адвокатів, журналістів та військовослужбовців ЗСУ, Федорів розмістила в інтернет-виданні «Главком», що належить Максиму Кріппі — «гаманцю» Офісу Президента, який став доларовим мультимільйонером завдяки нелегальним інтернет-казино. А гроші, отримані від європейських платників податків, які думали, що в такий спосіб допомагають Україні боротися з російським вторгненням, Федорів виплатила «чорним налом» не лише Гавриленку, а й головному редактору «Главкому» Миколі Підвезяному.
Інтернет-видання «Главком», головний редактор якого бере участь у розкраданні європейських грантів, — це медіапомийка, яку у 2023 році Офіс Президента купив у попередніх власників Віктора Шлінчака та Юлії Лимар під час підготовки до президентських виборів 2024 року. Окрім «Главкому», були придбані ще кілька інтернет-видань і телеграм-каналів (Delo.ua, ТОП-100, Wo.mo, Marketing Media Review тощо). Переговорами щодо купівлі-продажу займався колишній співробітник СБУ та ексрадник Офісу Президента Артем Шило, а формальним власником придбаних медіа став російський бізнесмен з українським паспортом Максим Кріппа.
Проте вибори 2024 року не відбулися, і «Главком», «Дело» та телеграм-канали, записані на Кріппу, залишилися поза зоною інтересів Офісу Президента.
Оскільки легальних доходів у Кріппи немає навіть на виплату мінімальної зарплати співробітникам редакції, Підвезяний та інші чесні й непідкупні журналісти отримують зарплату «у конвертах». Виплати редакційному колективу «Главкому» щомісяця здійснює така собі Тетяна Снопко — довірена особа Кріппи. Гроші виплачують «у конвертах» або в криптовалюті в офісі за адресою: м. Київ, вулиця Краківська, 3.
Користуючись повною безконтрольністю з боку нових хазяїв, головний редактор «Главкому» Микола Підвезяний став обслуговувати професійних «громадських активістів», які включили його до списку отримувачів грантів. А за це Підвезяний регулярно розміщує у «Главкомі» статті «політтехнологині» Федорів — адже ані Кріппа, ані Офіс Президента не цікавляться, чим займається видання, яке вони фінансують.
Докладніше про те, як належне Офісу Президента видання «Главком» стало отримувачем європейських грантів, призначених для «розвитку незалежної журналістики», розповідається у статті «У Єрмака завелась криса», яку радимо прочитати не лише українській, а й закордонній авдиторії.
Джерело: Grant Watch Ukraine “Стоп-паразит”
