ГРД, «Фундація Де Юра?», «ЦПК» — тиск на ВРП та підрив авторитету правосуддя
Отримуючи гроші від європейських країн та фондів, професійні активісти саботують обов’язок слідування європейським стандартам
Дана стаття присвячується стислому аналізу діяльності громадських організацій із сумнівною репутацією в аспекті публічного тиску на діяльність органів державної влади України у сфері правосуддя та маніпулювання суспільною думкою.
Як відомо, судова реформа в Україні є перманентною у своїй дії вже протягом 11 років. Не заперечуючи низки позитивних змін у діяльності судів та суддів, спрямованих на забезпечення права громадян на справедливий суд, не стануть новиною і численні негативні явища у цій царині освоєння донорських коштів.
Найбільш активними діячами «культури та мистецтв» такого освоєння, з точки зору стороннього спостерігача, є особи, які є членами, зокрема, таких громадських організацій як «Фундація DEJURE», «ЦПК» та громадської ради доброчесності.
Зокрема, відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті «Центру протидії корупції», дана громадська організація фінансується урядом США, урядом ряд країн ЄС, приватними міжнародними фондами.
Згідно з інформацією з офіційного сайту «Фундації DEJURE» фінансування цієї організації у 2023 році здійснювалось так само країнами ЄС та міжнародними фондами на суму більше 35 млн грн.
Цікавим є простеження впливу вказаних активістів на формування складу ГРД та фактична монополізація їх впливу на діяльність ГРД (досить детально аналітика викладена у публікації «Концентруй і володарюй?», «ЗіБ», 15.08.2024).
Аналіз численних публікацій вказаних організацій та їх активних діячів дає підстави для висновку щодо здійснення активного маніпулювання суспільною думкою. Підстава таких маніпулювань, можливо, знаходиться у площині «грошей не дадуть, якщо не буде бурхливої діяльності».
Чи вигідно, з точки зору стороннього спостерігача, для таких активістів весь час кричати про «зраду» та наполягати на все нових і нових реформах тих чи інших органів — ВККС, ВРП, судів, на проведенні нових процедур оцінювання та ускладнення останніх?
Можливо, в нашій державі уже настав той ідеальний стан утопічної доброчесності?! Чи є він взагалі досяжним? Чи це звичка з часів СРСР прагнення до розбудови утопічного світлого майбутнього? Чи заважають досягненню цього стану дзену судової системи тільки «судді Майдану» та одіозна суддя Отрош І.М.?! Чи можливо проблема не в якості судочинства та доброчесності суддів?
Можливо, питання в тому, що за відсутності «зради» та чергової реформи/ оцінювання іноземні донори перестануть давати гроші? А як жити професійним активістам, якщо їх немає навіть у Класифікаторі професій?! Хто ж з них піде, так би мовити, «підіймати цілину» та працювати, наприклад, секретарем судового засідання, помічником судді чи то навіть суддею?! Не словом, а ділом! Звичайно, коли відповідальність перед суспільством нульова, а гроші дають мільйонами – то вибір очевидний!
Типова публікація вказаних громадських організацій, зазвичай, включає набір методів маніпулювання суспільною свідомістю: використання оціночних понять з вкладанням в них певного значення (більш вигідного); метод скорочення історії — фрагментаризація опису з порушенням причинно-наслідкових зв’язків; метод повторювання (після постійного повторювання ми сприймаємо якесь явище саме певним чином); метод замовчування (вказання на негативний аспект питання і замовчування позитивного); метод перебільшення; метод «новини з усіх напрямків» — коли всі говорять одне й те саме, то ми починаємо мислити у такому ж ключі; вплив на емоції, інсценування конфлікту, драматизація, демонізація певних осіб тощо.
Активно використовується також ефект фреймінгу (обрамлення) — когнітивне спотворення, за якого форма подачі інформації впливає на її сприйняття людиною. Залежно від формулювання та смислових акцентів одне і те ж твердження може бути представлене в негативному і в позитивному аспекті.
Якщо почитати, наприклад, праці Едварда Бернейза (засновника теорії пропаганди та зв’язків з громадськістю) «Кристалізація суспільної думки» та «Пропаганда», то стане зрозумілим, що: 1) пропаганда (інженерія суспільної думки) – це свідома та розумна маніпуляція способами поведінки та думками мас, є суттєвим елементом демократичних суспільств; 2) суспільна думка — це фікція, створюється певними невеликими групами (лідерами суспільної думки) з чітко визначеними цілями.
Єдиним методом боротьби з маніпулюваннями є: дослідження першоджерел; аналітика (здатність до критичного мислення), розвиток у собі високих моральних цінностей.
Розглянемо конкретний приклад діяльності вищевказаних громадських організацій та ГРД («лідерів суспільної думки»).
Як відомо, 13.06.2024 Велика Палата Верховного Суду у справі №9901/198/20 прийняла епохальну постанову, раз і назавжди поставивши крапку у питанні суб’єкту проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді у період до 30.12.2023 (дня, коли набрали чинності зміни до п.20 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII, внесені законом №3511-ІХ).
ВП ВС виклала правовий висновок, що таким суб’єктом могла бути виключно колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Більш детально інформація викладена у публікації.
Такий хід речей не сподобався одіозним представникам громадськості, які висловили відверту критику рішення ВП ВС та прямі заклики ігнорувати це рішення членами ВККС і ВРП.
Крім того, у публікаціях ці особи навіть закликали ще раз провести оцінювання суддів ВС:
https://www.pravda.com.ua/columns/2024/07/10/7465006/
https://shtab.net/en/articles/view/suddivska-matricya-prodovzhiti-ocinyuvannya-nedobr/
https://www.pravda.com.ua/columns/2024/09/18/7475682/
https://lb.ua/blog/oleh_yakymiak/623470_pro_postanovu_verhovnogo_sudu_abo_yak.html
Наведемо приклади, якими висловами користувались одіозні маніпулятори суспільною думкою (які до того ж є членами ГРД), вдаючись до відвертої критики рішення найвищого суду у системі судів загальної юрисдикції:
член ГРД О.Яким’як: «за цим тлумаченням Верховного Суду стоїть банальна кругова порука та пристрасне бажання вигородити колегу», «Як кажуть: «Закон як дишло – куди поверну, - туди і вийшло». Це саме про випадок з Верховним Судом»;
членкиня ГРД В. Крейденкова (бакалавр): Рішення ВС — тест на спроможність і готовність до справжнього очищення судової системи оновлених органів суддівського врядування, яких очікували та за які боролися з часів Революції Гідності.
19 вересня, свій вибір має зробити і Вища рада правосуддя під час розгляду питання щодо судді Зоріка, яка або продовжить цю позитивну тенденцію, або ж зацементує недоброчесних суддів в системі. Сподіваємося, що Вища рада правосуддя не підведе покладених на неї суспільством надій та завдань і все ж доєднається до ВККС на шляху очищення судової влади. Інакше ВРП нівелює не лише єдиний дієвий механізм участі громадськості в оцінюванні, але й багаторізні зусилля суспільства з перезапуску цих органів»;
заява ГРД: «ГРД звернулася до ВККС із проханням надати список суддів Верховного Суду, щодо яких ухвалене рішення про відповідність займаній посаді, та розпочати оцінювання тих, хто такого рішення не має»;
«Фундація DEJURE»: «громадські організації неодноразово звертали увагу на необхідність реформування Верховного Суду. Щобільше, це один з пріоритетів руху України в ЄС, а також реформ на 2024 рік від послів країн Великої сімки»;
Олена Щербан, заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції: «Центр протидії корупції (ЦПК) підготував власний аналіз рішення. Ось наші найголовніші висновки. По-перше, це рішення – черговий доказ, що Україна має терміново почати очищення Верховного Суду… По-друге, немає жодних сумнівів, що це рішення Велика Палата ВС прийняла саме в інтересах недоброчесних суддів, підігравши судовій мафії».
З вказаних публічних заяв можна зробити такі висновки:
- так звані представники громадськості відверто критикують рішення ВП ВС та закликають ВККС та ВРП його не виконувати;
- так звані представники громадськості закликають провести оцінювання суддів ВС, що відверто виглядає як помста за прийняте рішення;
- так звані представники громадськості чинять прямий тиск на членів ВККС та ВРП, маніпулюючи необхідністю виконання міжнародних зобов’язань.
Варто відзначити, що вказана постанова ВП ВС, зокрема, стосується суддів, які успішно пройшли оцінювання на відповідність займаній посаді колегією ВККС та щодо яких ВРП було внесено подання про призначення на посаду судді до закону№679-IX.
І саме в цьому аспекті представники громадськості виявляють найбільшу збентеженість!
Цікавим є ще той факт, що у грудні 2023 року на запит ВРП офісом Ради Європи в Україні було здійснено Стислий аналіз до закону №679-IX та його застосування в контексті питань Вищої ради правосуддя, в межах проєкту «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», який імплементується Управлінням програм співробітництва Ради Європи. Аналіз підготовлено міжнародним консультантом проєкту Герхардом Райснером
Вища рада правосуддя, зокрема, порушила такі питання:
1) Чи можна вважати процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів завершеною, якщо ВРП під час розгляду питання про внесення Президентові подання про призначення кандидата на посаду судді, зокрема, досліджувала висновки ГРД та не врахувала їх?
2) Чи становлять описані вище обставини ризик порушення принципу юридичної визначеності та законності?
3) Чи існує ризик порушення прав суддів, яких призначено на посаду після проходження процедури кваліфікаційного оцінювання та які колегією ВККС визнані такими, що відповідають займаній посаді, щодо яких ВРП внесено Президенту подання про призначення на виконання вимог закону №679-IX і видано Президентом укази про призначення таких суддів у 2021 році?
Офіс Ради Європи в Україні надав чіткі висновки:
1) процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів можна вважати завершеною після розгляду Вищою радою правосуддя питання про внесення Президентові України подання про призначення кандидата на посаду судді. Принцип юридичної визначеності забороняє повторення (певних частин) процедури;
2) може бути порушення юридичної визначеності, якщо (частини) процедури будуть повторно відкриті або повторені;
3) ставлення під сумнів їхнього статусу та втручання шляхом подальших процедурних кроків (постфактум) порушило б їхню незалежність, яка гарантована Конституцією.
Отже, навіть розглядаючи питання у контексті здійснення на той момент хибного правозастосування ВККС щодо проведення пленарних розглядів (при наявності негативного висновку ГРД) — Офіс Ради Європи в України вказує на неможливість проведення щодо суддів, які отримали подання ВРП про призначення на підставі закону №679-IX, будь-яких подальших чи повторних процедур оцінювання ВККС, так як це буде порушенням принципу юридичної визначеності та гарантій незалежності суддів.
Отримуючи гроші від європейських країн та фондів, професійні активісти саботують обов’язок слідування європейським стандартам у сфері незалежності суддів та активно протидіють позиції офісу Ради Європи.
Щодо закликів вказаних організацій до проведення оцінювання відповідності суддів Верховного Суду займаній посаді у зв’язку з тим, що на думку «лідерів» суспільної думки, судді, які пройшли оцінювання здатності здійснювати правосуддя, не пройшли загального оцінювання відповідності. Саме так було розцінено правові висновки, які викладені у постанові ВП ВС у справі №9901/198/20.
Досить дивною є така маніпуляція, з огляду на пряму норму закону, яка вказує на протилежне.
Відповідно до п.21 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції станом на 23.12.2023) судді, які за результатами цих процедур підтвердили свою здатність правосуддя у відповідному суді, не проходять процедуру кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді.
У чинній редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» у п.202 «Прикінцевих та перехідних положень» визначено, що суддя, зазначений в абзаці першому п.20 цього розділу, який після набрання чинності законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» за результатами кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду в межах своєї спеціалізації підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, вважається таким, що пройшов оцінювання та підтвердив відповідність займаній посаді відповідно до пункту 20 цього розділу.
Таким чином, судді ВС вважаються такими, що пройшли оцінювання відповідності займаній посаді. А позиція ГРД та громадських організацій щодо протилежних висновків є виключно формою тиску на Верховний Суд та виглядає як помста в очах стороннього спостерігача.
Відповідно до ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Стаття 87 закону «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що членами ГРД можуть бути представники правозахисних громадських об’єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності.
Відповідно до оновленого Кодексу суддівської етики визначено, якими властивостями має володіти сторонній спостерігач, щоб мати можливість судити про відповідність поведінки судді нормам етики та доброчесності: звичайна розсудлива людини — законослухняна людина, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони.
У зв’язку з цим виникає питання, а чи можуть члени ГРД, «ЦПК», «Фундації DEJURE» вважатися розсудливими сторонніми спостерігачами, які мають право оцінювати відповідність суддів критеріям професійної етики та доброчесності, якщо вони відверто критикують рішення ВП ВС та закликають ВККС та ВРП його не виконувати; закликають провести оцінювання суддів ВС у якості неприкритої помсти за прийняте рішення та чинять прямий тиск на членів ВККС та ВРП, маніпулюючи необхідністю виконання міжнародних зобов’язань.
Чи можна вважати таку поведінку законослухняною?!
Чи можна вважати таких представників ГРД доброчесними?!
Впевнена, що у будь-якого стороннього спостерігача, здатного до критичного мислення, виникне когнітивний дисонанс між задекларованою метою діяльності вказаних громадських організацій (розбудова незалежної судової системи з доброчесними суддями) та фактичними їх діями, які підривають авторитет судової влади!
Члени вищевказаних громадських організацій такими діями підривають довіру громадян до судової влади, оскільки вони публічно формують негативний образ суддів Верховного Суду та суддів, які проходять оцінювання.
Заклики щодо ігнорування рішення ВП ВС і прямого тиску на членів ВККС та ВРП та подібна діяльність цих організацій може містити ознаки діяння, яке становить загрозу національній безпеці України, так як спрямована на порушення належного функціонування органів державної влади та підрив авторитету правосуддя (особливо в умовах воєнного стану).
Чи відомо іноземним донорам про таку діяльність ГРД, «ЦПК», «Фундації DEJURE»?
Зважаючи на викладене, дана публікація (з відповідним перекладом) буде направлена на адресу всіх іноземних донорів.
P.S. Автор статті не применшує важливість реформування судової системи та заслуги іноземних донорів у допомозі розбудувати незалежну судову систему України, однак такі реформи повинні відповідати європейським стандартам у сфері забезпечення гарантій незалежності судової влади та громадські організації, які приймають участь у цьому процесі, повинні утримуватись від зловживань, які мають наслідком підрив авторитету судової влади в Україні.
Автор: Інна Отрош, суддя Господарського суду міста Києва, кандидат юридичних наук.
Джерело: Судово-юридична газета.
