Гєрасімов вважає себе Суворовим, але він скоріше дрібна тінь Паулюса, – фронтовик ЗСУ

Російське військове командування припустилося помилок. Російське політичне керівництво ці помилки вважає перемогами...

Виявляється, наш головком Валерій Залужний навчався на працях Начальника ГШ ЗС РФ Валєри Гєрасімова. А ми отут на передку з хлопцями дивувалися, що його, можна сказати, вчитель діяв так тупо і, по факту, загнав свою армію на бійню.

Скажу за себе: особисто я теж був набагато кращої думки про московитську орду та її командування. І те, що відбувалося в Україні з 24 лютого, щодня заганяло мене у глухий кут.

Ну, от як? Як можна було робити такі ідіотичні речі?.. Але спробуємо розібратися по пунктах:

1. Московитські генерали не забезпечили несподіваність нападу, виставивши свої приготування на загальний огляд. Можна, звісно, подумати, що це було залякування. Тá тільки воно не подіяло.
2. Сил і засобів для нападу на Україну та опанування її території Пуйло зібрало надзвичайно мало. Про це говорило безліч експертів та і не треба мати багато розуму, аби зрозуміти, що Пуйло до війни не готовий.
3. Московитські генерали одразу порушили наріжний принцип будь-якої стратегії – концентрація сил на одному головному напрямку. Замість ударити всіма силами в одному місці, вони розпорошили сили на 10 (увага!) різних напрямків. Тобто, ударили не п'ястуком, а розчепіреними пальцями. Хто ж їм лікар, що пальці ті їм і поламали, погромивши московитське військо по частинах.
4. Одразу ж ці гівностратеги, не завдавши поразки ЗСУ, кинулись столиці. Як казав один письменник: «Брати столицю не знищивши армію, це все одно, що кинутись ґвалтувати жінку, знаючи, що її чоловік у сусідній кімнаті заряджає рушницю!».
5. Своїм швидким просуванням і намаганням якомога швидше взяти Київ московити допустили відрив передових частин від тилів ще й розтягнулись по дорогах на десятки кілометрів. Тобто, підставили під удар свої розтягнуті та нічим не захищені комунікації, чим з успіхом скористались ЗСУ.
6. Тільки повний дурень одразу кидає в бій свої найкращі війська. Найбільш боєздатні частини тримають в резерві до останнього і вводять у бій лише у вирішальну мить. Їх бережуть, тримають під рукою, а вперед пускають менш вартісні або ж погано підготовлені підрозділи, щоби противник витратив на них боєзапас, виснажився і знекровив свою армію.
7. Ці барани заходилися штурмувати в лоб мало не кожне місто, мало не кожне село на Сході, гроблячи в безплідних атаках найбільш боєздатні та найдосвідченіші частини. Наші ж війська, за найменшої загрози оточення, спокійно відходили, бережучи сили для майбутніх контрнаступів.
8. Пуйлівські генерали не врахували того, що вже давно лежало на поверхні – силу і готовність до опору українців. За вісім років війни українське суспільство відмобілізувалось і було готове будь-якої миті до блискавичної реакції. Ми можемо мало не до бійки сваритися між собою, але коли з‘являється зовнішній ворог, ми збиваємося до купи та одразу наїжачуємося багнетами.

Автор – Олександр Писаревський, ветеран АТО/ООС і боєць підрозділу Територіальної оборони міста Дніпро