Хіросіма за 4000 років до н. е.

Таємниця загибелі Мохенджо-Даро.

Коли фізика Роберта Оппенгеймера (батька атомної бомби) після першого випробування у 1945 році запитали: «Чи був це перший ядерний вибух в історії?», він загадково відповів: «У наш час — так. Перший у наш час».

Оппенгеймер знав санскрит. І він читав «Махабхарату».

У Пакистані, в долині Інду, стоять руїни давнього міста Мохенджо-Даро («Пагорб мертвих»). Його загибель — це детектив, який уже понад 100 років ставить археологів у глухий кут.

Вулиця мертвих

Розкопки 1920-х років відкрили моторошну картину. Людей не вбили в битві (на скелетах немає слідів від мечів чи стріл). Вони не померли від чуми (їх не ховали). Вони загинули миттєво. Скелети лежать просто на вулицях, у будинках, на сходах. Деякі тримаються за руки. Мати прикриває собою дитину. Смерть застала їх зненацька, як у Помпеях, але тут не було вулкана.

Найдивніше: протягом тисяч років до цих решток не торкалися падальники. Тварини уникали цього місця. Чому?

Радіація і скло

Аналіз показав, що рівень радіації в скелетах у десятки разів перевищує норму (порівнянний із Хіросімою). Але головний доказ — каміння. В епіцентрі міста (діаметром близько 50 метрів) цегла й глина оплавлені. Вони перетворилися на чорне скло (тектити). Щоб глина так засклилася, потрібна температура понад 1500 °C. У ті часи таку температуру можна було отримати лише в ковальському горні, але аж ніяк не на відкритій площі розміром із квартал. Звичайна пожежа на таке не здатна.

Свідчення очевидців («Махабхарата»)

Давній індійський епос описує зброю богів — «Брахмаширру»:

«Єдиний снаряд, заряджений усією силою Всесвіту. Сяйливий стовп диму й полум’я, яскравий, як тисяча сонць, піднявся у всій своїй величі… Трупи обгоріли до невпізнання. У людей повипадали волосся й нігті. Птахи побіліли… Їжа стала отруєною».

Звучить як опис вибуху водневої бомби та променевої хвороби?

Висновок

Офіційна версія стверджує: «різка зміна клімату» або «повінь». Але повені не плавлять цеглу в скло й не залишають радіаційного фону. Схоже, наша цивілізація — не перша, хто відкрив розщеплення атома. Ми просто рухаємося по колу, ризикуючи повторити долю тих, хто так і залишився лежати на вулицях Мохенджо-Даро.