Країна-загарбник завше в історії показувала світові 2 окремі обличчя. Одне (приємне) — своїм партнерам, друге (потворне) — сусідам-жертвам.
Страшніше за вбивчу росію, яка щодня нищить українців, може бути тільки одне: гуманна росія. Вона ж — носій недоторканного «золотого фонду» світової культури, яка досі існує у свідомості більшості мешканців Західної Європи та Північної Америки.
Ця віртуальна росія страшніше, бо її мало хто сприймає як загрозу, — а саме, як захисну маску тієї реальної вбивчої росії. Хоча насправді вона є для реальної росії найміцнішим захисним бастіоном, щитом чи своєрідним муром.
Оскільки саме вона досі ефективно блокує майже всі розмови про поневолені народи РФ, а відповідно, про її деколонізацію, тобто продовження розпаду цієї імперії. Які ще права бурятів чи якутів, коли під загрозою батьківщина Чайковського та Достоєвського?!
А це, своєю чергою, прямо відбивається на жорстких обмеженнях допомоги Україні: підтримати, але так, щоби в жодному разі «не розхитати росію», щоби повернути її до меж московії. Не знаю, чи це зміниться за президентства Дональда Трампа (сумніваюся).
Однак, поки це не зміниться, війна України із РФ, в тій чи іншій формі, триватиме. Хіба що РФ, як колись СССР, розвалиться попри палке бажання західних політиків її зберегти.
Насамкінець зауважу, що загроза розпаду росії — наскрізна тема побоювань російських інтелектуалів та урядовців щонайменше від 1860-х років і дотепер. Востаннє публічно узурпатор путін говорив про таку загрозу буквально за пару місяців до повномасштабного вторгнення в Україну.
Тож, якщо Захід «не готовий» до розпаду РФ, доволі скоро йому доведеться виживати в умовах тотального диктату Москви. Ніякого третього варіанту майбутнього не передбачається.