Хрест на реформі правоохоронної системи та судів

Не було часу написати ще про одну гучну справу, яка фактично ставить хрест на реформі правоохоронної системи та судів.

Багато хто ще вірить, що в Україні є суди та судді, які готові ухвалювати законні та обґрунтовані рішення й залишаються вільними від зовнішнього впливу. Це дійсно так, але коли мова йде про політичні справи, усе це зникає разом із Конституцією України та правами людини.

Один із останніх яскравих прикладів — справа Ємельянова, його тримання під вартою та визначена сума застави.

Якщо коротко — підозра у отриманні хабаря 16 років тому.

Тобто строки притягнення до відповідальності, навіть у разі доведення вини, вже минули. До того ж, за цими ж фактами з 2020 року вже є справа, яка розглядається в суді.

Це нікого не зупиняє, а далі ще цікавіше.

Якщо говорити по суті, то прокурори на засіданні антиконституційної АП ВАКС зазначили, що підозра пов’язана зі статками сім’ї Ємельянова та його особистими. Тобто якщо є статки, то ти автоматично злочинець? Радянська школа нікуди не зникла: жодних доказів неправомірної діяльності чи походження статків не надано.

Тепер щодо самого процесу. Запобіжний захід — тримання під вартою — обирав Печерський суд. Орган, що подав клопотання (ДБР), знаходиться в іншому районі й мав подавати його в інший район Києва, а саме Шевченківський.

Друге: статті, які інкримінують, мають виключну підсудність ВАКС.

Тобто ні Печерський, ні Шевченківський суди апріорі не могли й не мали розглядати цю справу. З таким підходом, в принципі, можна було б звернутися і до господарського суду, чи будь-якого іншого, готового задовольнити сумнівні вимоги ДБР.

З огляду на грубе порушення підсудності, захист звернувся з апеляційною скаргою не до Київського апеляційного суду, а до Апеляційної палати антиконституційного ВАКС.

Правова визначеність, підсудність, підслідність, презумпція невинуватості остаточно зникли разом із ілюзією існування Закону в Україні.