Звинувачуючи невинних у чаклунстві, слуги Папи Римського відбирали майно, руйнували сім'ї й перетворювали на недієздатних осіб під опікою.
На цьому наполягає дослідник релігійного фанатизму доби Середньовіччя пан Ліндел Ропер. З його тверджень, доведених архівами Ватикану, жінок звинувачували у наявності води у колодязі або у вирощуванні й догляді за своєю плантацією.
Їх засуджували за наявність родимки, за вміння поводитися із травами, за високий зріст, чорнявість або рудоволосість. Прикриваючись Христовим ученням, інквізитори засуджували всіх, хто:
«Чи знаєте ви, скільки відьом спалила інквізиція? Жодної. А чому? Ну, бо ж відьом не існує. Тому й палили не відьом, а жінок які відали! О, то були справді красиві, культурні та розумні жінки», — зауважує Ліндел Ропер.
Науковець пояснює, що Свята Інквізиція найбільше лютувала у два етапи: після нашестя «Чорної смерті» (чуми XIV сторіччя) та під час Реформації (релігійної боротьби XVI сторіччя). Особливо суворо карали самотніх жінок, які мешкали за межами міст і сіл.
«Волелюбну жінку палили або кидали у воду. Якщо вона виринала, її вважали винною і страчували. Якби вона починала тонути й у результаті тонула, її визнавали невинною, і тоді її душа вирушила до раю. Багато тисяч з них були скинуті зі скель або поміщені у глибокі ями з хижаками», — додає Ліндел Ропер.
Ті, хто у давнину так розпоряджався чужим життям, відчував свою перевагу, прагнучи стати «рукою Господа на землі». Натомість жінки, котрі володіли знаннями, які віщували й знахарювали, становили небезпеку для цих чортів у сутанах.
Насамкінець медіаагенція «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати про те, що Католицька церква Портуґалії почала виплачувати компенсації жертвам священників-педофілів. Папа Римський відмовився коментувати злочини своїх підлеглих.