Хто був в НАБУ, той в цирку не сміється

Як, напевно, пам’ятає читацька громадськість, на початку лютого 2025 року я опублікував знайдений у «Солом’янській броварні» протокол допиту колишнього першого заступника директора НАБУ Гізо Углави.    

Допитував Гізо Трістановича старший детектив Управління внутрішнього контролю НАБУ Євген Дзісь. А відбувся цей допит у зв’язку з тим, що посольство США в Україні наказало Кривоносу передати своєму улюбленому журналісту Бігусу для публікації скриншоти з телефону такого собі пана Голика, у якому містилось, начебто, листування Углави з Георгієм Автанділовичем Біркадзе – колоритним персонажем, що в 2020-2021 роках обіймав посаду голови Броварської районної державної адміністрації Київської області і якого злі язики обвинувачують у причетності до «Великого крадівництва».

Протокол допиту Углави я опублікував з профілактичною метою – щоби нагадати старшому детективу НАБУ Івану Дячуку про необхідність виконати ухвалу слідчого судді ВАКС і зареєструвати за моєю заявою кримінальне провадження за фактами численних кримінальних витівок так званого «українського омбудсмена» Лубінця.

Але профілактичний прийом подіяв на Дячука лише частково – Іван Сергійович вніс у ЄРДР тільки два епізоди з восьми, при цьому геть забувши про двох спільників Лубінця: голову Держспецзв’язку Потія та начальника Національного центру з оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами Титаренка, які на прохання Лубінця блокують ті інтернет-видання, де розповідається про злочинну діяльність цього, прости господи, «омбудсмена». І це при тому, що слідчий суддя прямо зазначив в ухвалі про необхідність внесення в ЄРДР всіх без винятку епізодів і навіть перерахував поіменно фігурантів.

Про те, що з моменту реєстрації кримінального провадження Дячук не провів жодної слідчої дії, окрім допиту заявника, мабуть, можна й не говорити – це й так зрозуміло. Ба більш того, старший детектив Дячук відмовився в законний спосіб розглянути моє клопотання про визнання мене потерпілим (Лубінець, Потій і Титаренко завдали мені не тільки моральної, але й матеріальної шкоди, позбавивши можливості користуватись своєю власністю – персональним блогом з доменним іменем volodymyrboyko.com). 

Замість того, щоби або вручити мені пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого, або винести постанову про відмову у визнанні мене потерпілим, Дячук направив мені поштою неофіційну цидулку про те, що він не вважає мене потерпілим. 

Я спробував був оскаржити рішення Дячука слідчому судді, але ВАКС повернув мені скаргу через відсутність предмету оскарження – цидулка не є процесуальним документом.

Скарга потрапила на розгляд усе тому ж Євгену Дзісю. А тепер вгадайте з трьох разів, що Дзісь зробив з моєю скаргою? Ні, в туалет він її не поніс. Євген Вікторович переслав мою скаргу на порушення законності старшим детективом Дячуком для розгляду в Державне бюро розслідувань. Який кмітливий хлопчик!

З такої нагоди, по-перше, хочу звернути увагу Євгена Вікторовича на те, що в Києві є Територіальне управління ДБР. І якщо йому вже так кортить виставити себе на сміховисько, то мою скаргу слід було направити саме туди, а не в центральне управління ДБР.

По-друге, судячи з протоколу допиту Углави, старший детектив Дзісь трохи обділений розумовими здібностями. Але, Євгене Вікторовичу, навіщо ж це так явно демонструвати? Чи, може, Ви сумніваєтесь у тому, що в «Солом’янській броварні» є ще чимало документів з Вашим підписом?

Ну, і по-третє. Директор НАБУ Кривонос, який наказав (люди брешуть, що, начебто, на прохання заступника керівника Офісу Президента Паліси) саботувати розслідування стосовно Лубінця, хоча б копійку на цьому заробить. А з Вас, Євгене Вікторовичу, скоро вже будуть сміятися УДОшники, що стоять на вході в НАБУ.