Хто не бреше і не краде — той не москвин

Російський імператор Олександр І казав: «Хто не бреше і не краде — той не москвин».

Навіть усі московські державно-національні клейноди — крадені.

У державному гімні «Боже, царя храни» слова англійського гімну в перекладі В. Жуковського, а музика — старовинна європейська «О, Санктисімо» композитора В. Гена, що її московський композитор А. Львов пристосував до московського перекладу.

Державний герб — двоглавого орла — Московщина вкрала у Візантії. Барви національного прапора — у Голландії.

Назву своєї імперії (навіть і народу) вкрала в України.

Назву своєї столиці (Москва) — у фіннів.

Навіть свою мову склала з запозичень у фіннів, татар, українців, німців, французів. Ніякі найжорстокіші кари, ніякий найлютіший деспот не зможуть знищити те злодійство, брехню, ошуканство. Бо плекане століттями входить у кров, стає спадковим і стійким. Так злодійство, брехня, ошуканство, волоцюзтво, безвласництво, безбожництво, загарбництво стали національними рисами москвина.