Хто створював американську розвідку й до чого тут реформа СБ України?

Судячи з того, як українські парламентарі продовжують переконувати суспільство в правильності свого рішення щодо реформи Служби безпеки України, складається враження, що вони зовсім не впевнені в перспективі успішного другого читання законопроекту 3196-д «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України». Вочевидь, їх лякають оприлюднені наміри групи колишніх керівників СБ України звернутися до Президента України В.Зеленського з закликом накласти вето на цей закон.

Останній приклад - участь трьох членів Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України Ірини Верещук (партія «Слуга народу»), Михайла Заблоцького («Європейська Солідарність») і Сергія Рахманіна («Голос») у популярному телевізійному шоу «Свобода слова», який транслювався 1 лютого 2021 року на каналі ІСТV.

Попри те, що на програмі планувалось обговорити більш широку тему - «Національна безпека під загрозою», більшість ефірного часу було присвячено обговоренню реформи СБ України. Позицію народних обранців активно підтримував депутат Верховної Ради України минулого скликання, відомий своєю популістською риторикою Сергій Лещенко.

Прикро, але жоден із чинних і колишніх депутатів українського парламенту не обґрунтовував необхідність вдосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності СБ України інтересами захисту національних інтересів, не спирався на результати аналізу виконання СБ України визначених законодавством функцій і повноважень. Ніхто з них навіть не спрогнозував, як реформи позначаться на боєздатності підрозділів Служби під час війни з путінською Росією.

Як головний мотиваційний аргумент проголосованих рішень про позбавлення СБ України права на досудове слідство, заборону займатись боротьбою з корупцією, організованою злочинністю, протидію злочинам у сфері економіки, часткову демілітаризацію й скорочення особового складу, прихильники цих новацій наводили досвід країн НАТО й Євросоюзу. Тобто, вони навіть не намагалися приховувати, що сприймають рекомендації західних партнерів як дороговказ. Нібито закордонні експерти краще за вітчизняних фахівців володіють інформацією про політичну, оперативну, криміногенну обстановку в України, мають більший за СБ України досвід протидії спецслужбами Російської Федерації в бойових умовах і знають, яким чином вдосконалити її діяльність.

Пропозиції колишнього Голови СБ України, лідера партії «Сила і Честь» Ігоря Смешка, який був єдиним опонентом реформаторів, перевести дискурс з телевізійних шоу в кабінети РНБО України, долучити до роботи над законопроектом фахівців, сприймались ними, м’яко кажучи, скептично.

Але відверто розчарував Сергій Рахманін. Відстоюючи право «шевців пекти пироги, а пекарів шити чоботи», на 7-ій хвилині другої години програми Сергій Рахманін увів в оману присутніх і мільйони телеглядачів гучною заявою про те, що: «…прообраз ЦРУ - найкращої спецслужби світу, Управління стратегічних служб, яке було створено під час Другої світової війни, його створювали не спецслужбісти, не шпигуни. Його створювали журналісти, адвокати і математики. І це не зашкодило створити їм бездоганну на той момент спецслужбу, не маючи відповідного досвіду».

Тим самим він засвідчив, що епідемія дилетантизму й невігластва, яка охопила депутатів Верховної Ради України останніх скликань, заразила навіть такого виваженого журналіста, багаторічного аналітика авторитетного видання «Дзеркало тижня», одного з лідерів фракції партії «Голос».

Аби С.Рахманін більше не шкодив своїй репутації, поширюючи сумнівні відомості, змушений дати коротку історичну довідку про створення Управління стратегічних служб (УСС) США. Вона підготовлена за матеріалами «Энциклопедии шпионажа» Нормана Полмара і Томаса Б.Аллена в перекладі з англійської мови В.Смірнова, М.: КРОН-ПРЕСС, 1999 – С.810.

Отже, автором ідеї створення УСС США був кадровий військовий Вільям Дж. Донован (1883-1959), який свого часу вчився з майбутнім Президентом США Франкліном Делано Рузвельтом на юридичному факультеті Колумбійського університету. В.Донован брав активну участь у Першій світовій війні, був тричі поранений, відзначений високими урядовими нагородами. Тоді ж він набув досвіду виконання особливих доручень за кордоном, зокрема, представляв армію США при штабі російського білогвардійського адмірала О.Колчака. Коли ж 1932 року Ф.Рузвельта було обрано 32-им Президентом США, він призначив В.Донована, на той час процвітаючого адвоката, полковника запасу ВМС США своїм послом з особливих доручень.

10 червня 1941 року В.Донован подав Президенту США доповідну записку про необхідність створення нової потужної розвідувальної служби США, яка б координувала роботу відомчих розвідок, які функціонували в різних відомствах виконавської влади, Державному департаменті, армії, на флоті, а також у казначействі. Пропонуючи структуру, функції, основні напрямки її роботи, В.Донован опирався на досвід організації діяльності Управління спеціальних операцій (УСО) Великої Британії, отриманий під час відрядження зі спеціальною місією в Лондон. За задумом В.Донована нова розвідувальна служба мала б підпорядковуватись виключно Президенту США й фінансуватись із спеціального секретного президентського фонду. Очолювати новостворену розвідку повинен був «координатор стратегічної інформації», до якого мали б стікатися розвідувальні відомості з усіх спецслужб США.

Принципово підтримавши пропозиції В.Донована, Президент США Ф.Рузвельт 11 липня 1941 року призначив його начальником «Бюро координатора інформації» - першої розвідувальної служби при виконавчій владі, яка не залежала від військових відомств.

Утім, це Бюро не встигло розгорнути повноцінну діяльність. Напад Японії на воєнно-морську США Перл-Харбор засвідчив відсутність чітко налагодженої взаємодії між розвідувальними службами США й необхідність їх радикального реформування.

13 червня 1942 року Ф.Рузвельт підписав розпорядження про створення на базі «Бюро координатора інформації» Управління стратегічних служб на чолі з В.Донованом, але підпорядкував його військовим - Об’єднаному комітету начальників штабів.

Ідею створення «Бюро координатора інформації», а потім УСС не підтримали керівники воєнної розвідки генерал-майор Шерман Майлс, а також крупні воєначальники армії й ВМС США, насамперед, адмірал Честер У.Німіц і генерал Дуглас Макартур. Зокрема, вони вважали, що для збору розвідувальних даних по Тихоокеанському регіону їм цілком достатньо можливостей «берегових спостерігачів», укомплектованих уродженцями Австралії й Нової Зеландії, а також спільної американо-австралійської спецслужби - «Союзницького розвідувального бюро». Їх обурювало, що В.Донован набирає в УСС кращих фахівців з інших розвідувальних служб.

У тому, що В.Донован «лізе в чужий огород» був переконаний також керівник американської контррозвідки, Директор ФБР США Дж.Едгар Гувер.

Без їхньої підтримки, УСС було змушене, особливо на початковому етапі, комплектувати штати рядових співробітників і керівників середньої ланки, як військовими, так і цивільними спеціалістами:

«В.Донован набрав до себе досить строкату команду: університетських професорів (як то Артур М.Шлезінгер-молодший), адвокатів (наприклад Артура Голдберга, який потім став суддею Верховного Суду США), рекламних агентів, журналістів, письменників (на кшталт Джин Фодор, автор знаменитих туристичних довідників), кінорежисерів (Джона Форда), економістів (яким доручалось аналізувати військову промисловість Німеччини; їх звіти потім використовувались при визначенні цілей при авіа нальотах)»[с.564]

«… у стінах УСС зародилась ідея залучати до роботи молодих випускників елітних коледжів. Таким чином був забезпечений приток «мозків» в служби, діяльність яких базувалась на безсистемних і банальних звітах військових аташе» [c.593]

Невдовзі УСС почало доводити свою боєздатність і проводити операції в різних регіонах світу, спочатку в Північній Африці, з часом, разом з британськими спецслужбами в Європі. Зокрема, УСС направляло диверсійні групи на територію окупованої нацистами Франції. Для закидання агентури УСС мало невелику флотилію у складі 14 суден, якою командував капітан морської піхоти й кіноактор Стерлінг Хайден.

У березні 1943-го В.Донован отримав звання бригадного генерала, а в листопаді 1944 року - генерал-майора.

1945 року, після закінчення Другої світової війни УСС було ліквідовано. Чимало його колишніх співробітників перейшли в Державний департамент США, Пентагон, решта продовжили службу в створеному 1947 року ЦРУ США. Серед майбутніх директорів ЦРУ США четверо ветеранів УСС – Аллен Далллес (кадровий дипломат, розвідник), Уільям Колбі (кадровий військовий, розвідник), Ричард Хелмс (журналіст, з 1942 розвідник) і Уільям Кейсі (юрист, з 1943 року розвідник).

Як бачимо, вирішальну роль у формуванні структури й організаційно-правових основ УСС відіграв кадровий військовий, досвідчений розвідник В.Донован, чиє ім’я увіковічено в Залі слави воєнної розвідки США. Будь-яких відомостей про активну участь у цьому процесі недосвідчених «журналістів, адвокатів і математиків», які проходили службу в УСС на рядових і командних посадах, не знайдено.

Робити такі помилки приречений будь-хто з сучасних реформаторів, які вперто нехтують думкою фахівців, самонадіяно вважаючи себе спеціалістом у всіх сферах життя. Відтак, хочеться нагадати їм знаковий конфуз, який стався в прямому ефірі з невтомним борцем з корупцією Сергієм Лещенком. Як член Наглядовій ради «Укрзалізниці», який щомісячно отримує заробітну плату в розмірі 150 тисяч гривень, він не зміг відповісти на питання журналіста щодо ширини колії української залізниці.

Але в нас немає іншого шляху, ніж пережити такі знущання над здоровим глуздом.