Хто зателефонував путіну, що «мін нєт»?!

Ми отут, в Останньому Бастіоні, навдивовижу терплячі – гнали скільки могли від своїх блогерських диванів непричесані мислі. Ба, свідомо зарахували й себе до національного моноліту, який перед ординською загрозою постав замість «дріб'язкових розбірок» з «вагнергейтом», великим крадівництвом, кольками-котлетами і «Порошенком – спонсором мотороли».

Погодились на присутність їхньої величності при Залужному. Лише б не плуталася та величність під ногами.

Намагалися не звертати уваги на хворобливий оптимізм приофісного поштурховиська. О, радник вже підполковник? Та фіг з ним. То таке, що в нашому бомбосховищі одна тітонька, поведена на транссексуальних переливах голосу двірцевого інформатора, кидає прихисток під час повітряної тривоги і біжить слухати гіпероптиміста в реальному часі. Колись сусідки вашого покірного слуги кидали сапи посеред городу і валили усім селом на «Рабиню Ізауру». Традиції незнищимі. 

Вітали демонстрацію таки твердосплавних тестикул величності у важкі часи прильотів на околиці Києва.

Пишалися оваціями союзницьких парламентів на підтримку переконливого і вельми адекватного нашого лідера. Був «найвеличнішим»? Та то таке, головне – зараз нормальний.

Навіть вихиляси між суперечливими заявами розуміли –  актору  комедійного амплуа важкувато дається роль з трагічного репертуару… Дали собі слово – висловимося після Перемоги.

А поки що і шістдесят третій день війни з російсько-фашистськими загарбниками стартує зі звичної серії думок: щура придушили? кави сьорбнути встигнемо до сирени? як там сестри під окупованим Скадовськом? Як брат під Сумами? Щольц протверезів? що на сході? а на півдні? скільки  танків, ББМ, БТР, засобів ППО, БПЛА, АС, цистерн, літаків, гелікоптерів, РСЗВ і вже неживої сили противника?!

І вписалися би у день зі стриманим оптимізмом, тим більше, що у Кремінній газовий балон вибухнув, але кляті мислі дзижчать набридливими комарами! Дзижчать з дев'ятої години двадцяти хвилин 24 лютого, коли російсько-фашистські танки тріюмфально задеренчали вулицями Херсона.

І все би нічого, бо й другий етап «спецоперації» бункерного щура йде за курсом «москви», але як залишитися при тямі після оцього:

«Що стосується чуток щодо начебто «незамінування» Чонгару, повідомляємо. Міст було заміновано, але нам протистояли переважаючі у 15 разів сили противника»??!!

Панове, тримаймося. Попри неадекватність, сподіваємося, лише окремих прапорщиків прес-центру Генштабу ЗСУ,  ми переможемо. Слава Україні. Смерть ворогам. І прапорщикам.