Хтось з нас «не того»

Третя світова, натякати на яку донедавна не в усіх язик повертався, котиться не світом – Україною. Поки що Україною. Масований ранковий удар понеділка по «центрах прийняття рішень» і «критичній інфраструктурі» в житлових будинках та на дитячих майданчиках виводить нас на останню фазу божевілля кремлівської гниди.

Чи була  ракетно-шахедна атака помстою за розвалений місток на сімдесяту днюху (і як тільки цей диявольський порід земля стільки літ носить?! мабуть, землі там такі), чи просто вчергове хлюпнули в голову продукти життєдіяльності з профільного чемоданчика, але оптимістичні фантазії про глибоку стурбованість ООН, Радбезу і Сі Цзіньпіна та надії на паростки людяності у андрофагів з мордору луснули.

Репнули, лопнули… І недоречне якесь ностальжі про херсонський кавун, який розвалювався від доторку леза… Даруйте, але від світлин із Запоріжжя, Шевченківського району Києва, Дніпра потоки свідомості втрачають орієнтацію. Морок.

Конвенціональні засоби гнидою використані майже до останньої цурки, включно з мобілізацією бидла. І це якщо «конвенціональним» вважати відвертий, показний геноцид проти нації, котра чимось заважає існуванню кадебістського виблядка. Сотні тисяч невинних жертв і  мільйони знівечених доль конвенціональні?!

На порядку денному пацючого лігва під спаською вежею після призначення відмороженого Суровкіна, цього брутального мордоворота в лампасах замість звивин, командувачем окупаційних військ в Україні залишається пункт з червоною кнопкою.

Смикнеться щур в параноїдальному припадку – фінішуй, Земле.

І, панове, заколисування нас інфою про притомність оточення, яке, буцімто, перехопить пазур навіженого; про, буцімто, так званий народ, який ні з того, ні з сього повстане; про всевидящі очі НАТО, яке все баче і превентивно відправить бункер до раю укупі з пацюками, локшина. На наші вуха, такі охочі до хоч би якогось, най і вигаданого Аферистовичем позитиву.

А оце? Рашистського радбезівського дурника Мєдвєдєва на кличку «янедімон», виявляється, ще 10 березня нашою СБУ оголошено в розшук. Ні, панове, формальні обставини, протокол, процедуру ми здатні зрозуміти. Але ж смішно так наполегливо і довго шукати ідіота, який бавиться пластмасовими каченятами на березі свого басейну!

Подаємо адресу: с. Міловка, Приволзький район, Івановська область, кадастровий номер палацу 37:13:032501:244.

Не можемо по тих каченятах з ідіотами жахнути хаймерсом (табу, йоли-пали), так пошліть ДРГ і не смішіть «пошуками»!

Але, загалом, не до стьобу. На тлі апокаліпсису, котрий невмолимо розгортається на очах байдужих до усього, крім ціни на баварські сосиски і біткоїнів на нью-йоркській біржі, Старого і Нового світів, дідусь Байден і прісні розмірковують – а чи й направду мавпи з гранатами тягнуть на статус спонсорів тероризму…

Світу, лідерам котрого важко дається різниця між білим й чорним, медом і дьогтем, ложкою і бочкою, таки гаки.

Всупереч усьому леліємо сподівання, що згарищу ще зберігається альтернатива. Надовго?

Стиснули правицю в кулак, підняли на рівень плечей і різко скинули донизу. Відлягло? Тримаймося. Навіть після тактичного ядерного удару ніяка сила не спростує пророцтва: «Згинуть наші вороженьки».

Смерть рашистській наволочі до останньої людиноподібної особини. Слава Україні.