І сміх, і гріх: суддя Гольник зібралася до Вищої ради правосуддя
Гольник претендує на посаду у ВРП, попри численні звинувачення в недоброчесності, які стали предметом звернень до Етичної ради.
І сміх, і гріх: суддя-аферистка Гольник із Шевченківського районного суду Полтави бере участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради України. 14 жовтня 2026 року Етична рада проводитиме публічну співбесіду з кандидаткою, яка транслюватиметься на YouTube. Це має бути непересічне видовище, враховуючи, що стосовно цієї Гольник зараз розслідується низка кримінальних проваджень.
Я не залишився осторонь і надіслав до Етичної ради п’ять повідомлень про недоброчесну поведінку судді Гольник. У повідомленнях докладно розповідається про те, чим займається ця представниця судової влади, починаючи з того, що Гольник не декларує доходів свого чоловіка Гавриленка, який багато років ніде офіційно не працює, ухиляється від мобілізації й бере участь у розкраданні іноземних грантів разом із «політтехнологинею» Федорів, яка раніше працювала на зрадника Деркача.
У повідомленнях, надісланих мною до Етичної ради, розповідається і про те, як Гольник разом зі своїм ухилянтом підробляла документи, на підставі яких намагалася привласнити іржавий металевий гараж, що належав її 85-річній сусідці, хворій на деменцію, і про те, що «її честь» співпрацює з «політтехнологами» з оточення Медведчука й Царьова та поширює в соцмережах брудні наклепи на нідерландську правозахисницю Маріам Ламберта, відомих адвокатів, військовослужбовців ЗСУ, журналістів та інших суддів.
Тільки про мене Гольник опублікувала понад пів сотні дописів із вигадками, на які здатна лише фантазія психічно хворої людини. Вона пише про якісь судові справи, які я нібито програв (і про які мені взагалі нічого не відомо), про те, що за викриття Шабуніна російська розвідка заплатила мені стільки, що я придбав автопарк елітних автомобілів. Окрім того, Гольник систематично поширює у фейсбуці на мою адресу нецензурну лайку, антисемітські висловлювання та погрози вбивством. Але справжній шедевр, гідний уваги психіатрів, суддя Шевченківського районного суду міста Полтави опублікувала 14 вересня 2026 року у зв’язку з тим, що генеральний прокурор Кравченко «на посошок» повідомив про підозру директору НАБУ Кривоносу.
До уваги читацької громадськості пропоную уривок із мого останнього повідомлення до Етичної ради:
Також повідомляю, що Гольник Л. В. продовжує своєю поведінкою ганьбити суддівську мантію і з часу мого попереднього повідомлення про її недоброчесну поведінку опублікувала в соціальній мережі «Фейсбук» ще шість наклепницьких дописів про мене, які я прошу переглянути, щоб члени Етичної ради мали уявлення про психічний стан судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л. В.
У цих дописах Гольник Л. В. двічі повторила погрози вбивством на мою адресу та адресу адвоката Кравця Р. Ю. («Яке придуркувате створіння цей Бойко, але буде і на нього управа, врешті на Портнова знайшли, і на Бойка з Кравцем знайдуть»), а коментарі наповнює брудною лайкою.
Особливо рекомендую прочитати допис Гольник Л. В. про мене від 14 вересня 2026 року, який «її честь» назвала «Про Кравченка, Кривоноса і погрозу вбивством».
У цьому шедеврі красного письменства суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л. В. розповідає, що я купив у Голосіївському районному суді міста Києва матеріали кримінальної справи за обвинуваченням нинішнього директора НАБУ Кривоноса С. Ю. у підкупі студентів на місцевих виборах 2008 року. Зазначу, що це загальновідома справа: журналісти проєкту «Схеми» Радіо Свобода ще у 2016 році випустили документальний фільм про Кривоноса С. Ю., у якому розповіли і про цю справу, і про те, як стосовно Кривоноса С. Ю. розслідувалося кримінальне провадження за фактом отримання неправомірної вигоди. За словами Гольник, ці матеріали я нібито передав ексгенеральному прокурору Кравченку Р. А., який на їх підставі повідомив Кривоносу С. Ю. про підозру.
Думаю, цей опус найкраще характеризує не тільки моральний, а й інтелектуальний рівень судді Гольник Л. В., яка давно перетворилася на посміховисько й своєю поведінкою ганьбить не лише Шевченківський районний суд Полтави, а й усю судову владу України.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»