ІСТОРІЯ ЛУГАНСЬКОГО ПАТРОННОГО ЗАВОДУ

Станом на березень 2026 року оборонно-промисловий комплекс України опинився в стані глибокої структурної трансформації, де успіхи на полі бою контрастують із системними конфліктами всередині державного апарату. Однією з найбільш резонансних подій року стала примусова зупинка діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмашкомплект» (SMK), яке є єдиним приватним виробником великокаліберних патронів калібру 12,7 мм у країні.

Цей прецедент висвітлює не лише проблему взаємодії між правоохоронними органами та приватним оборонним сектором, а й глибинні процеси перерозподілу ринку озброєнь, де на фоні занепаду досвідчених інженерних підприємств стрімко зростають нові гравці, такі як компанія Fire Point.

Історична генеза та відновлення патронного виробництва після 2014 року

Відновлення української патронної галузі після втрати потужностей Луганського патронного заводу (ЛПЗ) у 2014 році стало одним із найскладніших завдань для національної безпеки. ЛПЗ протягом десятиліть був флагманом галузі, володіючи повним циклом виробництва не лише боєприпасів, а й складного технологічного обладнання для їх виготовлення.

Після початку російської агресії значна частина інтелектуального капіталу підприємства — інженери, конструктори та технологи — відмовилися співпрацювати з окупаційною владою і переїхали на підконтрольну Україні територію.

Центром відродження галузі став Кременчук, де на базі евакуйованого кадрового потенціалу було засновано Науково-виробничий центр «Спецтехномаш» (СТМ).

Основною стратегією підприємства стала не просто закупівля іноземних ліній, а відновлення власного машинобудування для потреб оборонної промисловості.

Фахівці СТМ, спираючись на радянський досвід та сучасні західні розробки, змогли спроектувати універсальне обладнання, здатне виготовляти патрони як радянських калібрів (5,45 мм, 7,62 мм), так і стандартів НАТО (5,56 мм, 9 мм, 12,7 мм).

Кейси Туреччини та Болгарії

До повномасштабного вторгнення 2022 року українська держава не виявляла належної зацікавленості у продукції вітчизняних приватних патронних заводів. Це змусило СТМ та SMK орієнтуватися на зовнішні ринки, де конкуренція вимагала бездоганної якості та суворого дотримання стандартів.

Успішний вихід на ринки країн-членів НАТО став найкращим підтвердженням технологічної зрілості кременчуцьких розробників.

Одним із ключових партнерів стала Туреччина. На міжнародній виставці оборонної промисловості IDEF-2021 у Стамбулі СТМ продемонстрував обладнання для виробництва військових патронів, яке викликало значний інтерес у турецьких замовників, зокрема для потреб ВМС.

Універсальність українських ліній дозволяла турецьким підприємствам швидко переходити з виробництва набоїв для АК-74 на стандарти 5,56×45 мм, що є критичним для країни з такою масштабною армією.

Болгарія також стала важливим вектором експорту. Маючи розвинену мережу заводів з виробництва боєприпасів радянського зразка, Болгарія потребувала модернізації ліній для відповідності вимогам НАТО. Постачання обладнання з Кременчука дозволило болгарським партнерам збільшити потужності, що згодом відіграло важливу роль у забезпеченні України боєприпасами через треті країни.

Парадоксально, але валютна виручка від цих експортних контрактів дозволяла утримувати унікальні кадри в Україні навіть тоді, коли Міноборони України ще не укладало прямих угод із SMK. Цей період експортної орієнтації дозволив SMK відшліфувати технологічні процеси до рівня, який вимагають провідні армії світу.

Конфлікт із силовиками: обшуки 12 лютого 2026 року та їх наслідки

Незважаючи на стратегічну роль SMK у забезпеченні Сил оборони дефіцитними великокаліберними набоями, 12 лютого 2026 року підприємство зіткнулося з безпрецедентним тиском з боку Служби безпеки України.

У рамках кримінального провадження, відкритого 16 жовтня 2025 року, було проведено сім обшуків на виробничих майданчиках та за місцем проживання керівництва. Офіційним приводом стали підозри у виготовленні «неякісної продукції» та можливе перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.

Наслідки цих дій виявилися катастрофічними для виробництва. Співробітники СБУ вилучили:

• всю конструкторську та технічну документацію підприємства;

• комп’ютерну техніку та сервери з даними про виробничі цикли;

• електронні носії інформації та ноутбуки провідних фахівців.

Без доступу до технологічних карт та систем автоматизованого управління виробничими лініями робота заводу була повністю паралізована. Директор SMK Ігор Голтвенко змушений був видати наказ про припинення діяльності з 16 лютого 2026 року. Починаючи з 1 березня, весь колектив підприємства був відправлений у відпустку за власний рахунок.

Керівництво SMK стверджує, що слідчі дії базуються на недостовірних даних і мають ознаки «замовної справи» в інтересах іноземних постачальників, які прагнуть монополізувати ринок боєприпасів 12,7 мм в Україні.

Особливо цинічним колектив вважає звинувачення в неякісності на фоні того, що протягом 2025 року підприємство виконало три державні контракти без жодної рекламації від військових підрозділів. Зупинка єдиного приватного заводу призвела до того, що мобільні вогневі групи, які захищають українське небо від «Shahed», залишилися без стабільного джерела вітчизняних боєприпасів.

Джерело

«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»