Історія життя незламної української актриси Марії Капніст

ІСТОРІЯ
23 березня, 11:24
Історія життя незламної української актриси Марії Капніст

Марія Капніст із роду отамана Сірка показала окупантам, що таке сила українського духу

22 березня 1914 року в Петербурзі у графа Ростислава Капніста та праправнучки Сірка Анастасії Байдак народилася донька Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко, стовбова шляхтянка, графиня.

Її виховували відповідно: музика, історія, мови.

У домі Капністів часто бували імениті гості. Кажуть, сам Федір Шаляпін давав Марії перші уроки вокалу та сценічної майстерності.

Але красивим був тільки початок. У 1917 Капністи, гнані вітрами історії, перебираються з Петербурга до Судака – в маєток на сімдесят кімнат. Гувернантки, няньки, бонни…

Проте жити стає важче. Хмари революції згущуються.

Пізніше Капніст згадувала:

“Коли з’явилася “надзвичайка”, було вивішено оголошення: всім дворянам, титулованим особам прийти в ГПУ, інакше – розстріл. Коли хтось запитав батька – “Ти підеш?” – він відповів: “Я не боягуз”. Пізно ввечері тато повернувся, але наступного дня його забрали. Потім його розстріляли … А тітку вбили на моїх очах. Мені було близько шести років, але я пам’ятаю тих людей. Один сказав іншому: “Дивись, якими очима вона на нас дивиться. Пристрель її”.  Я закричала: «Ви не можете! У вас немає наказу!”

Це було взимку 1921.

Капніста розстріляли, як і майже всіх кримських дворян. Маєток зруйнували.

Спочатку замучив голод: їли геть усе – мололи виноградні кісточки, міняли на золото жир дельфіна. Потім довелося тікати від влади.

Кримські татари матері з Марією надали притулок, дали національний одяг.

Червоний терор тероризував родину: старша сестра Марії померла від розриву серця; один брат утопився, другий потрапив у табори.

Врятувався тільки брат Андрій, який поміняв прізвище Капніст на Копніст (цей вчинок Марія не зрозуміла і не простила).

Та хіба могла ховатися від комуністів горда, непокірна Марія?

Якось у школі на завдання вчительки знайти риму до слова "комуніст" вона відповіла: "Комуністами ніколи не будуть Капністи".

Її вигнали зі школи.

У 16 років Марія знову потрапила у Ленінград, там вступила до театрального інституту. Проте її невдовзі виключили за дворянське походження і заборонили жити в місті. Капніст почала мандрувати: працювала бухгалтером у Києві, потім у Батумі.

Якось на демонстрації молоду, струнку красуню помітив Лаврентій Берія – і забажав. А оскільки дівчина рішуче йому відмовила, то у 1941 р. Марію Ростиславівну репресували "за антирадянську пропаганду й агітацію" дали 8 років таборів.

Термін вона відбувала у виправно-трудових таборах Тайшет, Джезказган, Караганда. Щоб зламати графиню, їй не давали їжі, кожної ночі влаштовували допити: засліпляли яскравою лампою, кидали у крижану ванну, стригли волосся, били об стіл обличчям, змушували до сексуального рабства.

Якось Марія вдарила по обличчю начальника табору. Щоб помститися, її кинули у чоловічий барак до карних злочинців.

Красуня Марія різко змінилася: беззуба, з обскубленим волоссям, а у шкіру в'їлася вугільна пилюка.

У таборі жінка познайомилася з польським шляхтичем Яном Волконським. Згодом народила від нього доньку Раду. Дівчинка ходила в дитячий садок. Капніст уже рахувала дні до звільнення, але побачила, як вихователька б'є Раду і накинулася на неї.

За це Марії дали ще 10 років, а Раду відправили в дитячий будинок.

Історія життя незламної української актриси Марії Капніст_1

Звільнена Марія Ростиславівна була лише в 1956 р., в 1958 р. повністю реабілітована. Справа Марії Ростиславівни Капніст була припинена "за відсутністю складу злочину".

Марія нарешті отримала омріяну свободу.

Її давній шанувальник, Георгій Холодовський, з величезним букетом квітів чекав на пероні свою Маріетту. Зустрічав, та не впізнав.

Їй 44 роки, а вона скидалася на дуже літню бабцю. Сцена, сповнена трагізму. Він метушився спорожнілим пероном, шукав і не міг знайти. Вона стояла осторонь. Врешті-решт, коли їхні погляди зустрілися, його аж до спини пройняв жах. Це була не вона. Вона не могла стати такою. Без зубів, сива, у глибоченних зморшках.

Простягнувши букет Марії, сказав: “Вас не зустріли, і я не зустрів ту, на яку чекав”.

Розвернувся та й пішов геть. Марія Ростиславівна покликала його. Він не повернувся. Це був удар у самісіньке серце. Це потім вона дізнається, що він і справді не впізнав її, а букет подарував від розпачу. І хоч вони лишаться друзями, та не більше того.

З 1956 р. до останнього дня жила в Києві.

Тяжким було вороття Марії на волю. Грошей не було, на роботу не брали — "зеківка", майже жебракувала, спала на вокзалах, у телефонних будках, бомжувала без роботи та прописки. Працювала двірником, прибирала у пельменній. Про сцену аристократка й не мріяла.

Раз вона стояла у фуфайці біля кас кінотеатру, до неї підійшов молодий режисер Юрій Лисенко і запитав: "Ви у якому фільмі знімаєтеся?" – і повів на знімальний майданчик картини "Таврія".

Марія Капніст знялася у 120 фільмах. Графині, відьми, монашки. Знялася вона і в Голлівуді - грала черницю у фільмі "Темні води" (1994 р.). Була вона й актрисою Київського театру російської драми.

Історія життя незламної української актриси Марії Капніст_3Історія життя незламної української актриси Марії Капніст_4

Марія Капніст відродила славу свого прадіда поета Василя Капніста; не раз була у селі Капулівка (поблизу Нікополя), де похований її пращур Іван Сірко.

У віці 79 років Марія Капніст потрапила під колеса автомобіля, переходячи проспект Перемоги біля кіностудії імені Довженка. Під час лікування вона ще й застудилася.

Померла 25 жовтня 1993 року.

Похована на родинному кладовищі в селі Велика Обухівка (Миргородського району. – ред.) Полтавської області, поряд зі знаменитим пращуром – відомим українським поетом, драматургом і громадським діячем Василем Капністом.

Автор: Наталія Клюс

Читайте також:
Життя
Сьогодні святкує свій день народження генерал-полковник Петро Шатковський
12 липня, 11:05
Історія
Їх коханню не завадили ні різність релігій, ні образи й звинувачення у цьому союзі з боку рідних.
12 липня, 09:33
Історія
Акіба (Ківа) Рубінштейн неперевершеним стратегом на дошці. Він став першим, кому присудили титул міжнародного гросмейстера посмертно.
08 липня, 21:42
Історія
Його вважають першим послом в Європі політично не сформованої України. Він пропагував усеслов'янську федерацію і зазнав нищівної критики.
05 липня, 20:34
Книги
Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників та шахраїв, не є їхніми жертвами. Вони — прямі співучасники!
03 липня, 21:41
Історія
Це Джим Торп, перший корінний американець, який виграв золоту олімпійську медаль для своєї країни.
01 липня, 11:35