Кадрова політика ЗСУ у руках проросійських блазнів
Ніхто так активно не копає яму українцям, як самі ж українці. Нашими руками ворог хоче загнати у нову пастку гібридної війни.
Генерал-полковник Олександр Сирський став «м'ясником» за президентства «найвеличнішого лідора світу» Володимира Зеленського. Хоча на війні незмінно від 2014 року.
Та аж до року 2023-го, будучи активним користувачем мереж, ніхто із не військовиків не чув, що є в армії такий «м'ясник». Принаймні з Дебальцевого Сирський вивів війська у 2015 році із мінімальними втратами (близько 200 загиблих).
Бо там, де нема хунти, а є сяка-така Конституція, генерали підпорядковані вищому політичному керівництву. І яке завдання поставлять перед ними «цивільні шпінгалети», таке й будуть виконувати.
Скажуть берегти людей — спланують операції з мінімальними людськими втратами. Скажуть тримати висоту, бо «Верховний», зуб дав, що фортеця імені його незламності стоятиме «і нині, і прісно, і повсякчас», — будуть слати резерви в мішки й казани.
Доки, звісно, супостати не рознесуть КАБами ту фортецю у «нуль», а гарнізон тікатиме манівцями. І позаяк кадрова політика у ЗСУ — теж у руках верховного головнокомандувача (або його няньки), то й офіцерів на командні посади підбиратимуть відповідних.
І шукати причини жахливих втрат десь за межами Офісу пРезидента на вулиці Банковій у місті Києві — значить марно гаяти час. А також, сприяти новим безглуздим і невиправданим втратам.
