Катерина Десницька – українка з Волині, що стала принцесою Сіаму (Таїланду).
Їх коханню не завадили ні різність релігій, ні образи й звинувачення у цьому союзі з боку рідних.
Майбутня принцеса Сіаму народилася у Луцьку в родині голови окружного суду Івана Степановича Десницького.
ЇЇ батько помер у 1888 році, тож у вдови Марії Михайлівни залишилося 9 дітей. Про життя цієї сім'ї в Луцьку відомо вкрай мало.
Згодом, мати Катерини продала маєтки і переїхала зі сім'єю до Києва. Старших пасинків вона віддала до Київського університету, молодших – до гімназій.
Узимку 1903 року юна дівчина залишилася круглою сиротою. Після закінчення гімназії Катерина поїхала до Санкт-Петербурга, де навчався її рідний брат Іван. Згодом влаштувалася на курси медсестер у шпиталі імператриці Марії Федорівни.
Історія української попелюшки почалася, коли принц Буванаф Чакрабонґсе (Чакрабон) і красуня Катерина Десницька познайомилися в одному світському салоні, де збиралася “золота молодь”.
Інші джерела свідчать, що випадково зустрілися на київській ковзанці. І більш реалістична версія – на балу георгіївських кавалерів.
По-перше, принц був корнет лейб-гвардії імператорського гусарського полку, вчився в Академії.
По-друге, в цей час Катерина жила у своєї хрещеної в Петербурзі і мала нагороду “Георгіївський хрест” (за мужність проявлену на Далекому Сході медсестрою).
Їх коханню не завадили ні різність релігій, ні образи й звинувачення у цьому союзі з боку рідних.
Принц всім серцем і душею полюбив Катерину і стійко терпів навіть ворожість короля-батька Рами V. Чакрабон таємно обвінчався у церкві Святої Трійці (Константинополь) зі своєю обраницею, за що його викреслили з заповіту Королівства Сіаму (сучасний Таїланд), однак надали окремий палац Парускаван.
Для Катерини, яка виросла в бідній багатодітній родині з 12 дітей, життя у величезному палаці з купою слуг та служниць було справжньою казкою. Втім, завжди стримана і байдужа до розкошів, вихована та добра до всіх, хто її оточував, принцеса дуже швидко здобула прихильність свого оточення.
28 березня народився син Чула. Це жодним чином нічого не змінило, їх не запрошували на родинні прийоми. Та слава про Катерину ширилася країною, і незабаром королівська свекруха вирішила на неї подивитися і була приємно вражена.
Навчання в одній з кращих жіночих гімназій Києва, дало неабиякі результати. Катерина Десницька займалася благодійністю, була ерудована і начитана, знала і дотримувалася всіх традицій тогочасного Таїланду, непомітно впроваджуючи елементи українського як в інтер’єрі, так і в одязі.
Тож, після смерті короля Рами V нікого не здивувало, що рідний брат Чакрабона визнав цей шлюб, а оскільки не мав дітей, призначив його спадкоємцем престолу.
Подружжя нарешті було щасливе, багато подорожувало – Лондон, Київ, Санкт-Петербург. Та позитивних емоцій та вражень вистачило на кілька років. Одного дня спадкоємний принц закохався у свою далеку родичку – 15-річну тайку і повідомив, що в нього буде ще одна дружина. Катерина вимагала розлучення. Сина їй не віддали.
Вона була змушена поїхати до брата в Шанхай, де працювала у Червоному Хресті.
Під час морської подорожі зі своєю коханкою, Чакрабон тяжко захворів і помер. В його заповіті не було ні слова про Десницьку. Проте ховати у Бангкок його приїхала саме вона.
Син так і не пробачив матері, що вона пішла від батька і покинула його, бачитися не хотів. Його доля склалася чудово. Блискучі успіхи у Кембриджі, участь у автоперегонах, коментатор на радіо, історик. Він і склав історію своєї королівської династії.
Катерина Десницька померла від серцевого нападу (є дані, що її могли отруїти). Так чи інакше, вона привнесла чимало українського в тайську культуру, її історію оповідають в самому Таїланді, та мало хто знає з українців.
