Кінець епохи «першевлюків»?
Указом Президента України з посади голів райдержадміністрацій звільнено і двох керівників на Полтавщині. Так, Володимир Паршевлюк позбувся посади голови Новосанжарської райдержадміністрації, а Григорій Чикриж –Козельщинської.
А ось і перший відгук на цю подію уже надійшов нам з Нових Санжар:
«З відчуттям глибокого полегшення зустріли звістку про звільнення з посади голови РДА Володимира Першевлюка. Чесно кажучи, відтоді як у квітні тодішній в.о. Президента Олександр Турчинов призначив цього чоловіка керівником райадміністрації, новосанжарський люд не переставав дивуватися: за які такі заслуги?
Може, хтось не знає його біографії, так почитайте. Це теж повчально: «Народився у Волгограді (Росія), навчався у школі в Мурманську (Росія), а закінчував середню школу у селі Нехвороща Новосанжарського району Полтавської області. З 2003 по 2008 роки навчався на гуманітарному факультеті Кременчуцького університету економіки інформаційних технологій і управління за спеціальністю «Видавнича справа та редагування» (заочно). У 2006-2008 роках працював кореспондентом районної газети «Злагода», з 2008 по 2014 рік (на громадських засадах) був журналістом тижневика «ЕХО» (м. Кобеляки), останні три роки працював викладачем гуртка фотографії Новосанжарської станції юних техніків при Руденківській ЗОШ І-ІІІ ступенів».
От, власне, і все…
Можливо, викладачем гуртка юних фотографів він був і хорошим, але чи достатньо цього для ефективної роботи на посаді керівника району? Єдине, що відрізняло Паршевлюка – це його доволі оригінальна зачіска (довге волосся, заплетене «хвостом») і приналежність до Всеукраїнського об’єднання «Свобода», якій за партійними квотами й «дісталася» Новосанжарщина. Цікаво, що представив його місцевому загалу голова ОДА Віктор Бугайчук (теж «свободовець) якраз 22 квітня – у день народження В.І.Леніна. Це характерно тим, що саме руйнація пам’ятника «вічно живому» фактично й стала єдиною справою, якою запам’ятається Паршевлюк новосанжарцям. Можна по-різному ставитися до Леніна, але, думається, не це головне у діяльності державного посадовця. Тепер постамент у Нових Санжарах, де колись «стояв» Ілліч, називають не інакше як… «пам’ятник Паршевлюкові», бо нічого путнього на його місці влада придумати так і не змогла.
Отож, нас радує рішення Президента, який, схоже, вирішив підвести риску під епохою «паршевлюків»… Може, нарешті почнуть уже призначати тих, хто здатен щось створювати. Або принаймні перш ніж призначати, будуть радитися, як і обіцяли, з громадою, а не лише з партійними вожаками».
Павло Бурба.
