«Коли насильство називають необхідністю»
Війна не може бути виправданням для азарту від чужого страху та приниження.
Подивилася відео й просто охуїла… Те, що молода дівчина з таким азартом розповідає, як би вона відловлювала людей, лише підтвердило, що багатьом реально приносить задоволення чужий страх і приниження… І це все під час безглуздої війни, де людей пхають у м’ясорубку.
Війна все одно закінчиться за столом переговорів. Іншого варіанту просто не існує. Або українці гинутимуть, чекаючи казкового «виснаження росії», якого не буде, і росія таки захопить усю Україну, або доведеться сісти й домовлятися… Головне, щоб не було пізно.
Але найбільше лякає навіть не це. Ворог давно демонструє садизм, але вже й в українців чужий страх, приниження та страждання викликають азарт і задоволення… І хочеться запитати: а ми тоді чим, курво, від ворога відрізняємося?
Тішитися насильством і робити вигляд, що це необхідність, — це не патріотизм! Це садизм, загорнутий у жовто-блакитний прапор…
