Коломойський пішов ва-банк

Скасування частини антикорупційної реформи Конституційним судом, звісно ж, очікуване явище. Бо це лінія людей які й займаються юридичним блоком нашої влади. Про всяк випадок нагадую, що Ігор Валерійович продовжує керувати судами руками свого "рєшали" Портнова.

І те, що Конституційний суд став таким м'яким і податливим до інтересів Офісу президента і Коломойського теж можна пояснити погрозами від Саакашвілі провести судову реформу. Суть реформи звісно ж була у тому, щоб скоротити кількість суддів, а отже просіяти чинних крізь сито лояльності до влади в обмін на яку видаватимуть суддівську мантію.

Політичний сенс цих рішень КСУ, сьогоднішнього рішення Окружного адміністративного суду міста Києва проти Ситника дуже простий. Вся інфраструктура реформ руйнується, всі мости із Заходом знищуються. Ігор Валерійович лишається єдиним мажоритарним акціонером ВАТ "Україна".

Про усі ці речі, що вони відбуваються, я писав і раніше. Та тепер Ігор Валерійович серйозно пришвидшився, бо на носі вибори у США.

І відмова України від траншу МВФ — не просто економічне рішення. Це рішення про геополітичне віддалення від штатів, яке тишком прийняли нинішні володарі ситуації.

Контрреволюція знову на марші. Але цікаве й інше, уся когорта антикорупціонерів зі спаленими машинами буде знову ліпити з себе дурників, нібито це не вони приводили до влади Зеленського спільно з Коломойським. І ці людоньки продовжуватимуть свою диверсійну діяльність і надалі.

На днях мені надіслали фото статті з газети "Kyiv Post", де Лещенко критикує Конституційний суд, мовляв, він має бути зупинений. Однією рукою машемо антикорупційним прапорцем, іншою влаштовуємо конституційний переворот, все по Конфуцію.

І руйнування КСУ — таке саме досягнення Коломойського, як і звільнення Смолія з НБУ, чи те що відбулося в наших судах. Бо говорити в цій країні можна лише з ним. Принаймні, він так вважає.

І будьте певні, якщо новий посол США прилетить і посадить поряд з собою цих антикорупційних флюгерів за стіл, то вони навішають йому локшини та знову ми втратимо кілька років перш ніж Захід розбереться, хто правий, а хто не дуже.