Пекін зміцнює свої позиції у всьому світі, Вашинґтону наразі немає чим відповісти на це. Однак вже у січні ситуація може змінитися.
Таку думку на шпальтах впливового західного видання Foreign Affairs висловив заслужений професор і почесний президент Інституту міжнародних відносин Університету Цінхуа товариш Янь Сюетун. Він критично оцінив популістичні обіцянки команди Дональда Трампа.
Протягом багатьох років особисто Трамп ображав комуністичний Китай (але не Сі Цзіньпіна — прим. ред.), називаючи його «першопричиною усіляких бід у США». Вочевидь, як спадковий підприємець, 47-й американський президент має рацію, бо КНР нині — найбільший його бізнес-конкурент.
Проте самовпевнене китайське керівництво не дивиться на Трампа і його адміністрацію зі страхом. Вони багато чому навчилися за час його першого президентського строку, коли гучні слова розходилися із порожніми справами.
З того часу Пекін став майстернішим у керуванні своєю конкуренцією з Вашинґтоном. Друга президентська каденція Трампа може створити напруження між КНР і США, але на практиці наступні 4 роки перебування правопопуліста-бізнесмена у Білому домі може принести користь Китаю.
Трамп не зацікавлений у приведенні політичної системи Китаю у відповідність до її західних аналогів, а тому навряд чи захоче втручатися у внутрішні справи КНР, так само йому байдуже на внутрішню політику РФ. Економічні та стратегічні конфлікти між Пекіном і Вашинґтоном можуть загостритися, але вони не переростуть в ідеологічні конфлікти, які поставлять дві держави на шлях прямого зіткнення.
Політичний ізоляціонізм Трампа може призвести до того, що США скоротять свої інвестиції на захист традиційних союзників. Якщо Трамп скоротить військову та грошову допомогу Україні, то довіра до обіцянок Америки в галузі безпеки може послабитись в Європі, де вже розуміють, що розраховувати слід виключно на власні сили й засоби.
Трамп також вважає себе миротворцем і хотів би мати нагоду сказати, що він поклав край російській війні в Україні. Проте віддавши Україну на поталу путіну, американський лідер опиниться у колі тих, хто програв, навіть не захотівши показати РФ свою силу.
«Китай міг би зіграти конструктивну роль надання допомоги Трампу у досягненні цієї мети. Війна в Україні має лише негативні наслідки для китайської економіки. Китай підтримує тісні відносини із росією, тож міг би використати цей вплив у роботі з Трампом над пошуком ефективної мирної угоди», — заявив професор Янь Сюетун.
Саме тому, певен почесний президент Інституту міжнародних відносин Університету Цінхуа, Трамп також прагнутиме уникнути відкритого конфлікту із Китаєм, незалежно від його різкої риторики. Питання про незалежність Тайваню залишиться на узбіччі, бо США не стануть воювати за цей далекий острів.
У найближчі 4 роки увага Пекіна буде значною мірою зайнята завданням пожвавлення економіки країни. КНР не збирається складати графік возз'єднання із Тайванем, коли узурпатор Сі Цзіньпін стурбований насамперед зростанням китайського ВВП на тлі послаблення економіки.
Зі свого боку, Трамп хоче увійти в історію як один із найбільших президентів США, тож зосередиться на внутрішніх реформах і побудові сильної економіки у себе вдома. Він не захоче ризикувати вплутатися у війну між великими державами через Тайвань, зрештою, а тому дуже пишається тим, що не почав жодної війни за час свого першого президентського терміну.
Ті, хто чекає на загострення холодної війни між КНР і США у наступні 4 роки, помиляються. Конкуренція Пекіна та Вашинґтона аж ніяк не глибинна, не через ідеологію, як це було у добу Холодної війни між СССР і США, але через контроль за технологіями та ресурсами.
У цифрову епоху безпека та процвітання значною мірою залежать від технологічного прогресу. Китай з Америкою будуть боротися за інновації у таких галузях, як штучний інтелект, за ринки збуту і ланцюжка постачання високих технологій, тому реформи всередині США та КНР визначатимуть подальший хід суперництва між двома державами.
Одночасно медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що ізоляціонізм шкодить Америці та її союзникам. У разі, якщо нова адміністрація Білого дому замкнеться на внутрішніх проблемах, США зазнають поразки у зовнішніх; це вигідно КНР і РФ.