Концерт Зеленського в Оральному кабінеті

Концерт Зеленського в Оральному кабінеті розпочався після того, як віцепрезидент США Джей Ді Венс зауважив, що в України великі проблеми на фронті, не вистачає людей, а тому треба закінчувати війну.

Ну, що ж, спробуємо порахувати. За даними New York Times, Збройні Сили України налічують 880 тисяч особового складу, з них 250 тисяч перебувають на фронті. 

Сайт Білого Дому повідомляє, що загальна кількість мобілізованих – 1,060 млн. Ця різниця, можливо, пов’язана з тим, що на Заході не дуже розрізняють ЗСУ та Сили оборони. Але, загальна картина зрозуміла – кількість військовослужбовців у тилу втричі перевищує кількість тих, хто рахується на фронті.

Тепер придивимось до тих 250 тисяч військовослужбовців, які перебувають в зоні бойових дій. 

60–65 тисяч з них – це загиблі, тіла яких не вдалось евакуювати.

Вони вважаються зниклими безвісти, рахуються в списках особового складу своїх військових частин, а їхнє грошове забезпечення та додаткова винагорода сплачується на карткові рахунки їхніх родичів.

Мінімум 50 тисяч – це дезертири, відомості про яких ще не внесені в ЄРДР, а, відтак, вони рахуються в списках особового складу своїх військових частин. 

З початку 2022 року й до 1 лютого 2025 року було зареєстровано 145 тисяч кримінальних проваджень за ст. ст. 407, 408 КК України, але це, дай боже, якщо половина «лижників», бо до вересня 2024 року в ДБР взагалі не розглядали повідомлення командирів військових частин. Внаслідок того, що 2 січня 2020 року була ліквідована військова прокуратура, вже 5 років як немає органу, на який покладено підтримувати правопорядок у ЗСУ та інших військових формуваннях. Це призвело до масового дезертирства – армія просто розбігається.

Ще кілька десятків тисяч – за моїми оцінками не менше 50 – це шабулянти, себто військовослужбовці, які на службі рахуються фіктивно, на кшталт сержанта Шабуніна, сержанта Жадана, сержанта Кіпіані, молодшого лейтенанта Лємєнова, капітана Вакарчука, усіляких громадських активістів, співаків ротом і просто бой-френдів високопоставлених чиновників. Усім їм виплачується грошове забезпечення, багато хто з них отримує додаткову винагороду в розмірі 30 тис. грн на місяць «за виконання завдань в умовах воєнного стану» й навіть «бойові» та довідки ф.6 про безпосередню участь у бойових діях.
 

У деяких військових частинах склалась ситуація, коли у взводі з 30 осіб за штатним розписом у наявності – лише 12-13, а решта прикомандировані до якогось цивільного міністерства, до НАЗК чи до пересувного цирку. Зрозуміло, що воювати за Шабуніна, Жадана з Вакарчуком чи інших «аристократів» ніхто не буде – і військовослужбовці, до яких ставляться до як бидла, просто складають зброю та їдуть додому.

Ще одна категорія бійців у зоні бойових дій – це військовослужбовці Військової служби правопорядку: молоді, червонощокі, у чистенькій амуніції стоять на блок-постах за 30-50 км від фронту й перевіряють у водіїв військових автомобілів наявність подорожніх листів.

Переважний вік таких захисників – 26-32 роки.

Від решти треба відмінусувати поранених, які перебувають у госпіталях або чекають на висновок ВЛК про непридатність до військової служби. А також тих, хто повернувся в частини після госпіталів з довідкою про так звану обмежену придатність – їх на бойове чергування відправляти ніхто не буде (та вони й не підуть на позиції). У підсумку маємо, що, наприклад, Селідове обороняли чи то 60, чи то 80 чоловік.

І тепер Зеленський хоче, щоби Венс приїхав в Україну й побачив це на власні очі? Ну-ну…