«Країна у смартфоні» чи держава без відповідальності?
Цифрові кайданки замість цифрової свободи.
Показовим є один штрих з епізоду затримання детектива НАБУ: «на підтвердження особи показав лише сторінку із «Дії»». Так і хочеться дописати: «…а не нормальний документ».
І ця, начебто дрібна, деталь є індикатором чогось значно серйознішого.
Фактично, СБУ не визнає «Дію» достатньою для ідентифікації особи.
Хоча формально, відповідно до аж цілого Закону України, «Дія» «прирівняна до паперових або пластикових аналогів». І в СБУ не можуть цього не знати. Але не визнають. Ну тобто: на заборі написано ЙУХ — а там одні дрова. І всі це знають.
Після такого жахливого факту «міністр Дії» мав би обуритися і виступити із заявою.
Але нема міністра в міністерстві цифрових трансформацій. Немає буквально. Є якийсь «фунт», який тимчасово виконує обов’язки і сидить там тихо-тихо. «Старого» (а насправді молодого) міністра призначили іншим міністром, а «нового» мала б призначити Рада. А з Радою, бачите, що відбувається — навіть закон про Кіберсили не можуть проголосувати, навіть у другому читанні.
То й виходить, що і «Дія», і цифровізація осиротіли, залишилися без «татуся», і тому нема кому їх захистити і слово замовити перед Найвеличнішим.
Поговорюють навіть — о, ужос — про ліквідацію міністерства як такого.
Хороша ідея, до речі, я підтримую. Ще у 2019 році я намагався докричатися про абсурдність ідеї створення «міністерства ІТ».
Але тоді Федорову була життєво необхідна якась іграшка — і він її отримав. Дурнуватим 73-відсотковим «хом’ячкам» втюхали ідею «країна у смартфоні», але не повідомили, у чиєму саме смартфоні та за рахунок чого станеться це «диво».
Але ідея нарешті ліквідувати Мінцифри вже прямо назріла. 4 мільярди бюджету цього надуманого міністерства можна перевести на новостворені Кіберсили. І працівників, які дійсно можуть бути корисні, перевести туди ж.
Усіх інших «борнякових» — мобілізувати і відправити туди, де вони зможуть хоч трохи принести користь, а не вирішувати проблеми, які самі ж створили.
Але щось мені підказує, що керівники Мінцифри встигнуть втекти за кордон разом із вкраденими мільярдами — жити своє краще життя біля теплого моря.
Принагідно хочу нагадати, що «Дія» — це найбільша технологічна афера за всю історію України.
Колись Нетфлікс зніме про це захопливий детективний серіал, не гірший за «Чорне дзеркало». Де буде розказано, як так могло статися, що дорослі й відносно розумні люди добровільно йшли у пастку уряду популістів і самостійно вдягнули на себе цифрові кайданки — точно знаючи, що цей уряд тотально некваліфікований і повністю корумпований.
Але це буде колись, у щасливому майбутньому. Коли дурнів не пускатимуть у владу, а думка досвідчених професіоналів буде пріоритетною. Можливо.
А поки що просто зафіксуємо факт: СБУ не визнає «Дію» офіційним документом для ідентифікації особи громадянина України. Можливо, такі випадки ставатимуть частішими, і з часом мати «Дію» на телефоні втратить будь-який сенс.
А от на місці НАБУ я провів би внутрішнє розслідування: як так сталося, що їхній співробітник встановив собі додаток, через який корупціонери можуть стежити за антикорупціонерами. У тому числі — за їхніми переміщеннями, до речі.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
