Кремль втрачає Сирію
На тижні сталося приголомшливе. Сирійський провал Кремля завдяки блискавичному падінню міста Алеппо та приниження асадівського режиму.
На цьому наполягають наші німецькі колеги-журналісти із провідного видання Der Spiegel. Викладені кадри із нещодавно звільненого Алеппо та Саракіба перевершують за своїм жахіттям світлини Ґази, де також скоєно масові воєнні злочини.
Зазначається, що боєздатність Сирійської арабської армії (підпорядковується диктатору Башару аль-Асаду) насправді базувалася на російських багнетах (перш за все, терористів «Вагнера») і ліванському угрупованні «Гізболла». Тому війська режиму спішно втекли із міста й околиць, залишивши гори трупів цивільних.
Поспілкувавшись із місцевими, німецькі репортери дізналися, що саме найманці Євгєнія Прігожина та послідовники Хасана Насралли виконували роль карателів і загороджувальних загонів. Дітей і жінок вони не жаліли, до слова, як і сіоністи у Ґазі не жаліли палестинців.
Приголомшливі викриття в Алеппо доводять антилюдяний характер асадівського режиму, підтримуваного Москвою та Тегераном. Несподіваний перехід у наступ опозиційних збройних загонів, за спинами яких стоїть Туреччина, демонструє переоблаштування сирійського проєкту.
Це один із найбільш разючих поворотів за майже 14 років громадянської війни у близькосхідній країні: внаслідок блискавичного прориву повстанці, очолювані угрупуванням ісламістів «Гайят Тахрір аш-Шам», всього за 3 дні захопили провінцію Алеппо й повністю очистили сусідній Ідліб від ворожої присутності.
Той факт, що противники режиму змогли досягти таких рішучих успіхів у конфлікті, який здавався замороженим протягом багатьох років, просто вражає. Однак ще більш разючим є швидкість, з якою асадівська армія розвалилася, хоч зараз збирає сили для утримання міст Хама і Хомс, а також контрнаступу.
Сам Асад знаходиться за кордоном, у Москві, де благав у свого пана путіна негайно надати підтримку задля утримання влади. Диктатор розуміє, слабкість його регіональних союзників (Ірану та «Гізболли») пояснюється насамперед острахом розгортання великої війни вже не проти повстанців, а проти коаліції за участі Туреччини, Ізраїлю, Саудівської Арабії, Йорданії та США.
Крім того, існує і така реальність, як довголіття. Династія Асадів панує у Сирії вже 53 роки (починаючи від державного перевороту 1971-го — прим. ред.) і відтоді життя пересічного сирійця стає все гіршим і гіршим, отож громадянин радше підтримає загони ісламістів, аніж стане на бік хиткого уряду узурпаторів.
Усе вищенаведене робить сирійського тирана проблемою як для путіна, так і для іранського рахбара Алі Хаменеї. Обидва досі використовували Сирію як центральну базу на Близькому Сходу для дестабілізації ситуації, тому зміна влади у Дамаску не відповідає їхнім інтересам.
Чого не скажеш про Реджепа Тайїпа Ердоґана та Біньяміна Нетаньягу, котрі могли потай змовитися й остаточно перекроїти сирійську землю під себе, певні німецькі журналісти. Чи так це насправді, стане зрозуміло у найближчі тижні, якщо, звісно, «Гайят Тахрір аш-Шам» продовжить успішно просуватися вглиб країни до її столиці.
Окремо медіаагенція «Останній Бастіон» зауважує, що минулого тижня на теренах Сирії несподівано відновилися великі бойові дії проти проросійського узурпатора Башара аль-Асада. Режим у Дамаску не був до цього підготовлений, як і Москва із Тегераном.
