Крізь терні криміналу до зірок міськради – історія успіху Михайла Шевченка
Історія сходження Михайла Шевченка на посаду першого заступника голови Полтавської міської ради Олександра Мамая може лягти в основу гостросюжетного бестселера. Пригодницький екшен із кримінальними перипетіями, погонями, міліцейськими облавами, підкупами, та жорстокою силою, здатною вибити навіть двері до кабінету міського голови – сюжет, який здатен затьмарити «Код да Вінчі» культовий детектив Дена Брауна.
Шлях Михайла Шевченка до заступника голови Полтавської міської ради почався в далекому 1995 році у місті Кременчук, Полтавської області.
На питання, що відбулося на місцевому стадіоні та чому Михайло у «своїх колах» широко знаний як Міша Баджо, відповідь знають слідчі Управління боротьби з організованою злочинністю та матеріали оперативно-розшукових справ.
Власне полтавці мали змогу познайомитися з Михайлом і навіть отримати від нього «допомогу» в 2006 році. Перебравшись до обласного центру, Шевченко допомагав Андрієві Матковському «перемагати» місцеві вибори. Справа була не досить чистою. До того ж, Шевченко примудрився попастися на гарячому. Але того разу Михайла врятували його швидкі ноги. Історія відбувалася таким чином.
У день виборів міського очільника Полтави, 26 листопада 2006 року, поблизу Палацу дозвілля «Листопад» прихильники одного з тодішніх конкурентів Матковського Віктора Животенка затримали автомобіль, пасажирів якого запідозрили в організації масового порушення виборчого законодавства в інтересах Андрія Матковського. А простіше кажучи, у підкупі виборців.
До речі, та сцена нагадувала уривок з якогось бойовика. «Фольксваген-Бора», який належав одному з радників Матковського, люди заблокували за рестораном «Каштанова алея». Але його водій не здавався. Він навіть спробував на швидкості об'їхати блокуючих через газон. Чухнув так, що через сильний удару об кам'яний бордюр в автівки лопнула шина. Тому далі водієві довелося тікати на своїх двох… На щастя для самого втікача, його спринтерські якості виявилися куди кращими, ніж у переслідувачів.
На місце викликали правоохоронців. Щоправда, ті спершу поводили себе доволі кволо і навіть посилалися на те, що не мають права обшукувати авто без присутності власника. Дійшло до того, що перший секретар обкому Соцпартії Степан Бульба, який на той час був довіреною особою В.Животенка, навіть змушений був подзвонити тодішньому міністру МВС Юрію Луценку. Останній, як згадував пізніше сам Бульба, перебував на той час … в Австрії, але після розмови з міністром дії правоохоронців пожвавилися. Вони таки відкрили авто і провели обшук. Зрештою були виявлені речові докази, які підтверджували можливу причетність їхнього власника до фальсифікації результатів виборів на користь Матковського. Зокрема, було знайдено списки виборців з їх паспортними даними, телефонами й підписами, велику суму грошей та копії простих векселів на загальну суму 1700000 грн. Не знайшли лише самого власника авто, який так побіг, так побіг, що його потім навіть оголосили в розшук.
Після обрання Матковського на посаду міського голови справа водія Фольксвагена «якось» зам’ялася, а сам Михайло перетворився на його помічника, радника і… кума. До речі, Шевченко є співзасновником компанії «Полтаваінвестбуд. Ще одним засновником компанії є дружина Андрія Матковського.
У 2014 році (за завданням Матковського) активно допомагав Сергієві Капліну вибудовувати обласну партійну організацію «Партії простих людей» і зараз дуже часто діє в інтересах як Капліна, так і Матковського, який на останніх місцевих виборах програв Мамаю в боротьбі за пост мера Полтави.
Наприкінці грудня 2015 року персона Михайла Шевченко прямо таки вибухає на всю Україну. На другій позачерговій сесії міської ради обговорювалося питання секретаря. Після напруженої дискусії з цього приводу чинний міський голова Олександр Мамай оголосив перерву. Депутати зустріли таке рішення не схвально й вчинили в погоню за очільником. За вже доброю і відточеною звичкою, Мамай зачинився у власному кабінеті. Тут-то і зявився Михайло Шевченко, який повторив один із численних «подвигів» Капліна, вибивши двері в кабінет до Мамая. Щоправда, Михайлу припало менше овацій, ніж «Простому», бо більшість ЗМІ на той момент навіть не знали ім’я героя, назвавши його невідомим активістом. Зазначимо, що Шевченкові допомагав здійснювати подвиг Сергій Чередніченко депутат міської ради від «БПП», хворий на шизофренію. Ніби між іншим поруч нишпорив Чередніченків «заступник» - ін’єкційний наркоман Ігор Педик-Головатий.
Здобувши загальне визнання, Михайло Шевченко перетворився з просто кума Матковського в… першого заступника міського голови Полтави Олександра Мамая. Мабуть, двері були пробачені. Таким чином, у Полтавській міській раді утворилася «ширка» - об’єднання суперників на виборах Мамая-Матковського в штучну псевдокоаліцію, мета якої – задовольнити апетити обох сторін. Посередником у «ширці» став Шевченко, креатура Матковського, якого «посадовили» на першого заступника Мамая. Цю посаду було розміняно на секретаря – Оксану Деркач, яку Олександр Федорович так відстоював.
З такою інтенсивністю подій, які відбуваються на політичній і навколо політичній арені Полтави, можна сміливо зазначати, що в історії Михайла Шевченка рано ставити крапку. Скоріше, абзац, який відділить ще один проміжок життя та кар’єрного зростання від подій у Кременчуці до вибитих дверей і посади першого заступника міського голови. Тим паче, завтра у Полтавській міській раді (з недавнього часу, імені О.Ф. Мальцева) позачергова сесія. І хто знає, що очікувати від окремих представників цього вкрай цікавого закладу.
Зазначимо тільки, що це були загальновідомі факти. Журналістське розслідування триває. Тому далі буде.
Гнап Нерушима
