Куди дзвонити, коли вбиває поліція
Цирк і клоуни Авакова
Журналіста Романа Вінтоніва, більше відомого як телеведучий Майкл Щур, побив водій самоката на пішохідному переході через непорозуміння щодо правил дорожнього руху. Журналіст написав заяву в поліцію і розшукує очевидців інциденту.
За його словами, подія сталася у центрі Києва - на перехресті вулиць Ярославів Вал і Франка.
Невідомий зупинився і між ними виникла словесна перепалка.
В цей час повернувся інший чоловік на самокаті та застосував до Вінтоніва газовий балончик.
За словами журналіста, йому вдалося наздогнати кривдника, стягнути з самоката, після чого той його вдарив.
Проте, це не кінець історії... Далі розпочався цирк з клоунами Арсена Авакова.
Історія продовжилася у Шевченківському райвідділку столиці. Про це розповіла на своїй сторінці у Facebook журналістка Анна Бабінець, котра була разом з Романом Вінтонівим у райвідділку.
Оця людина, яка дивиться у стіл, - старший лейтенант поліції Сергій Драгунов. Він приймає заяву про побиття у Майкл Щур. За три години до того Майкл зробив зауваження водію самоката, що той не пропускає пішоходів на «зебрі», за що був обпшиканий з газового балончика та отримав удар у лице. Дві з половиною години поліція не їхала і ми самі пішли у відділок.
Так доля звела нас з Сергієм Драгуновим.
«Які у вас травми?» - байдуже питає старший лейтенант, не підводячи очей з паперу. Він цілком міг би сам роздивитися лице потерпілого чи попросити зняти маску, але не зробив цього.
Весь процес подання заяви побудований таким чином, щоб людина, яка звернулася до поліції, відчувала свою нікчемність і що вона забирає безцінний час у поліцейського. Сергію Драгунову не сподобалося, що Майкл захотів прочитати протокол допиту перед тим, як його підписати. «Якщо ви можете краще юридично сформулювати, формулюйте», - з претензією каже чиновник, якому я плачу зі своїх податків, щоб саме він правильно юридично формулював.
Потім поліцейського збісила оця прискіпливість побитої людини, він взяв портфель і просто вийшов з кімнати, навіть не попрощавшись.
Більше ми старшого лейтенанта не бачили.
До нас прийшов якийсь його помічник. Йому теж не подобалося, що Майкл хоче прочитати свої права та обов’язки у кінці протоколу, який він має підписати. «Це є у відкритому доступі», - дратівливо каже поліцейський, стоячи над потерпілим і явно показуючи, щоб ми вже звалювали звідти. Ми гаємо їхній час своїми дрібними проблемами та ще й нахабним бажанням почитати протокол.
Дійство відбувається у столичному відділку поруч з Хрещатиком. Виходжу з нього і згадую одночасно минулорічні події у райвідділку у Караглику і новину про 3,4 мільярдів премій поліцейським, яких торік виписав Аваков.
Оця байдужість і дратівливість – справжнє лице сьогоднішньої поліції. Виходиш з цього відділку і почуваєшся жалюгідно, але все-таки трохи радісно, що не побили і не зґвалтували просто за те, що посміли прийти.
Але і на цьому пригоди не закінчилися... Далі цитуємо пост у Facebook Романа Вінтоніва.
Після того, як МВС дізналося, що я - журналіст. Отоді почалось гуляння. Я не знаю, чи кому-небудь ще з потерпілих у Шевченківському районі цього вечора дзвонив начальник райвідділу після написання заяви. Я не знаю чи у когось із потерпілих за сьогодні була розмова з Антоном Геращенком. У мене - так. Мені неприємно зараз називати прізвища. Я б хотів не називати. Але не можу. Бо я проти "особливого ставлення".
Мені дуже незручно через це «особливе ставлення». І також дуже незручно називати прізвища, бо я знаю - вони хотіли як краще. Але. Я хочу, щоб працювала система. Щоб всі були рівними перед законом. Щоб незалежно від того, хто я - журналіст, лікарка, міністр, офіціант, кур’єр, архітекторка, безробітний, самотня мама, безпритульний, бабуся - щоб система ставилась до нас однаково. А система не ставиться.
Бо, наприклад, ДО того як система дізналась, що я журналіст, поліція не їхала дві години. За дві години очікування приїзду поліції, ми з Anna Babinets обійшли всі офіси з камерами стеження неподалік. І з однієї камери нам дозволили зняти відео. Тобто у мене є відео, де я доганяю хлопця на самокаті. А у поліції є лише моя заява. І справа посунеться далі тільки завтра. Так я розумію, що є справи важливіші. Ок. Мені це ок. Я це розумію. Мені не треба особливого ставлення. Мені треба звичайного. Як той офіцер зі 102. Чи патрульні. Цього ставлення достатньо.
Зате, ПІСЛЯ того, як система дізналась, що я журналіст…
Мені подзвонив Начальник райвідділу. Ми з ним поговорили. Він спитав чи є у мене відео з камери стеження. Я сказав є. І готовий надіслати. Я йому надіслав.
Через деякий час ми розмовляли з Антоном Геращенком. І він сказав, що вони працюють. І що вже є результати. Вони вже навіть знайшли відео з камери стеження. Я попросив його надіслати. І він надіслав мені МОЄ ВІДЕО.
Пане Антоне. Можливо, я роблю неправильно, що розказую про те, про що ми говорили. І ви можете від мене вимагати видалити цей пост. І ви можете сказати, що ви мені не казали, що це відео знайшли ви (тобто поліція). Коли я це все розказую я маю одну мету - показати, що система намахує всіх. Не лише нас - громадян, які приходять до неї з заявами. Але і вас - людей, які керують цією системою.
Соціальні мережі жваво відреагували на цю історію та вона доволі швидко поширилася. Ось так на це відреагували у Центрі протидії корупції.
Добре в народі кажуть: "Порятунок потопаючого, справа рук самого потопаючого."
А ми вкотре нагадуємо, що "найефективніший" тимчасовий міністр усіх справ Арсен Аваков перебуває на посаді 2611 днів !
