Говорячи про політичні та передовсім фронтові перспективи цього місяця, необхідно обов'язково бодай трохи згадати березень...
По-перше варто зазначити, що березень став першим із часів жовтня-2022 місяцем, коли ракетний обстріл всієї України був лише один – 9.III.2023. Звісно, це не стосується Харкова, Запоріжжя та Херсона та всіх інших прифронтових і прикордонних з РФ територій.
Вони регулярно витримують удари С-300/С-400, та все ж... один! 68 ракет, не рахуючи 13 С-300/С400, і британська розвідка сьогодні підтвердила, що російський зимовий наступ провалився.
Провалився. Так мало того, що провалився: техніки мало, людей, яких не шкода, мало, (кадрову "еліту" все ж економлять хоча і то не скрізь), навіть артилерія у потрібній для москалів кількості є не скрізь.
Певно, саме тому у російських засобах масової дезінформації дедалі частіше стала з'являтися інформація, то про залучення 30 тисяч спецназівців із КНДР, то про боєприпаси від неї ж. Напевно Іран, зі своїми "Шахедами", які у березні нас дуже дістали – не здатні повною мірою компенсувати номенклатурні диряги російської армії.
Так от, оці диряги у квітні будуть тільки розширюватися. Не дарма ж усілякі проросійські міньони (Сербія, Угорщина, Болгарія та Білорусь) так палко стали наполягати на перемовинах... Проте нам своє робить.
А що ж саме робить, спрогнозуємо у наступному абзаці:
Очевидно, ракетний обстріл України у квітні буде; можливо, – навіть два. Проте, вони не зіграють жодної ролі у фронтовій ситуації так само, як на міжнародній арені жодної ролі не зіграє головування РФ в РБ ООН.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт