Лисак отруїв токсинами Полтавський МСЕК і хворих
Начальник управління охорони здоров’я Полтавської ОДА Віктор Лисак зробив інвалідами 7 лікарів, 25 хворих і ледь не вбив 300 пацієнтів токсинами. 2 лікарів померли через отруєння.
3 листопада 2007 року працівники Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи МСЕК №1 та понад 300 пацієнтів станції переливання крові, що розташовувалися в приміщенні за адресою м. Полтава, вул. Комсомольська, 43, були умисне отруєні сильними токсичними речовинами – толуолом та ксилолом.
Умисне посягання на життя та здоров’я сотень людей здійснилося науково-виробничим підприємством ТОВ НВП «Автотехбуд» за вказівкою начальника управління охорони здоров’я Полтавської ОДА Віктора Лисака. У результаті інвалідами стали 25 хворих, 7 лікарів-членів Полтавського МСЕК №1. Двоє із них померли. Три сотні пацієнтів були врятовані завдяки професіоналізму керівниці МСЕК №1 Тетяни Жабо та членів комісії.
У відповідності до договору від 1 березня 2007 року № 2, заключеного між Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. Скліфосовського та Науково-виробничим підприємством «Автотехбуд» на виконання ремонтних робіт, працівники ТОВ НВП «Автотехбуд» працювали над відсічною гідроізоляцією в будівлі поліклініки за адресою м. Полтава, вул. Комсомольська, 43.
У суботу 3 листопада 2007 року в зовнішній стіні приміщення було виконано більше десятка наскрізних отворів. Через них у будівлю був закачаний гідрофобізуючий розчин «Аквафін-Ф», який просочився у приміщення реєстратури та відчувався у всіх кімнатах.
У понеділок 5 листопада в приміщенні МСЕК №1 був завчасно запланований прийом інвалідів. До складу комісії входили голова Жабо Т.М., лікар-хірург Шевченко В.Б., лікар-терапевт Акіньшина О.М., лікар-невропатолог Серажим Р. І., старша медична сестра Федорченко Н. Г., медреєстратор Хоменко О. Г.
Вони відчули різкий запах невідомої речовини. Відкривши кабінет реєстратури, побачили на підлозі розлиту рідину з різким запахом, яка роз'їла лінолеум та змінила його колір.
Голова МСЕКу Тетяна Жабо розпорядилася щодо негайної евакуації хворих із будівлі. Також дала вказівку провітрювати та дезінфікувати приміщення. У подальшому такі рішення зберегли життя понад 300 пацієнтів – хворих і інвалідів, а також лікарському штату.
Сама ж комісія МСЕКу залишалася на робочому місці, опікувавшись вивезенням пацієнтів, дезінфікацією приміщень. Робітники повідомили адміністрацію Полтавської обласної клінічної лікарні про наявність токсичних речовин у будівлі. Представники адміністрації Полтавської обласної клінічної лікарні імені Скліфосовського, Величко Є.О (завідувач лікарні, виконавець наказу Лисака щодо вбивства людей) та Дребот С.В, прийшовши на комісію, завірили, що треба провітрити приміщення і працювати далі. Вони аргументували, що жодних загроз для здоров’я працівників МСЕКу та пацієнтів немає.
У той же час була дана вказівка замісти сліди. З’явилася ремонтно-будівельна бригада, працівники якої видалили з підлоги токсичну рідину, зняли лінолеум із всієї кімнати, щоб у подальшому замінити його. Протягом дня всі ремонтні роботи були закінчені.
На кінець робочого дня 5 листопада у працівників МСЕКу погіршився стан здоров’я. Вони почали звертатися в медичні заклади. Упродовж 6-12 листопада всі працівники були шпиталізовані у медичні заклади.
В Акті спеціального розслідування групового отруєння (його трактували як нещасний випадок) зазначено, що перші заміри токсичних речовин були зроблені тільки 13 листопада 2007 року. Постановою від цього ж дня про застосування адміністративно-запобіжних заходів, за порушення санітарного законодавства, Полтавською міською державною санітарно-епідеміологічною службою було тимчасово заборонено перебування людей в приміщеннях МСЕК у зв'язку з перевищенням в повітрі парів толуолу в 33 рази, ксилолу в 550 разів!
Тимчасово, як це значиться в Акті – це на 2 роки. Вкрай високі розміри токсичних речовин зберігалися й надалі. Та рішенням головного державного санітарного лікаря від 13 грудня 2007 року постановою № 442а скасовано дію вищезазначеної постанови, хоча рівень токсинів і надалі перевищував норму.
Рішенням Новосанжарського районного суду від 10 грудня 2008 року лікарю-тсрапевту обласної МСЕК Акіньшиній О.М встановлено факт отруєння токсичними речовинами при виконанні службових обов'язків.
Та через умисне отруєння всі співробітник МСЕК №1, окрім голови Жабо стали інвалідами. Так у лікаря-тсрапевта Акнішиної О.М. встановлений первинний діагноз «токсична енцефалопатія внаслідок отруєння ксилолм, толуолом», заключний діагноз – «гострий тубулоінтерстиціальний нефрит з ТНН, токсичного характеру спричинений ксилолом, толуолом».
У Серажима Р.І, лікаря-невропатолога обласної МСЕК № 1, діагностували «хронічну дизциркуляторну енцефалопатія».
Схожі або ж аналогічні діагнози встановлені решті лікарів, що прийшли на роботу 5 листопада 2007 року. 2 із них померли.
Власне комісія для розслідування групового (є всі підстави вважати його замовним й умисним) отруєння була призначена наказом від 7 грудня 2007 року №124 - н територіального управління Держгірпромнагляду по Полтавській області. Але Акт спеціального розслідування був затверджений через 3 роки після отруєння, 19 січня 2010 року.
До того часу ТОВ «Автотехбуд», яке виконувало завдання із закачування «Аквафіну-Ф» у будівлю МСЕКу, припинило свою діяльність. В Акті спеціального розслідування від 19.12. 2010 року зазначено (далі цитата): «В зв’язку з тим, що підприємство ТОВ «Автотехбуд» припинило свою діяльність, комісія по розслідуванню нещасного випадку винних осіб, дії яких призвели до нещасного випадку, не вбачає».
Виконавці робіт, які скалічили 7 лікарів, 25 пацієнтів і ледь не вбили 300 хворих, не були притягнуті до відповідальності. Як і не покарані замовники – начальник обласного управління охорони здоров’я Віктор Лисак та Євген Величко. Другий – поплічник Лисака, обіймав посаду завідувача обласної клінічної лікарні імені Скліфосовскього. Він виконав доручення керівника з цілеспрямованого вбивства лікарів і пацієнтів, що займали приміщення на вул. Комсомольській, 43. Саме старовинна будівля в історичному центрі міста з солідною площею (та її грошовим еквівалентом) стала об’єктом, який Лисак зажадав «підім’яти» під себе.
До слова, його кабінет розташований у далеко скромнішій споруді, що за іронією долі розташовується на цій самій вулиці навпроти.
Щоправда, посадовець ще 2 роки після «травлі» не зміг заходити до віджатого приміщення через значне перевищення дози токсинів.
Щодо МСЕК №1 та станції переливання крові, то начальник управління охорони здоров’я попіклувався про лікарський штат і пацієнтів, виділивши їм для роботи та під амбулаторне лікування пацієнтів 200 річне приміщення за адресою вул. Володарська, 7, що конче потребувало ремонту (це якщо м’яко завуалювати аварійний стан будівлі). На ремонт Лисак також виділив кошти. Аж 30 тис. грн. Невдовзі, правда, віджав частину землі на користь одної особи зі свого кола. Про це в наступній історії.
У підсумку – 25 пацієнтів станції переливання крові, 7 лікарів Полтавського МСЕК №1 стали інвалідами. 2 із них померли. Отруєння будівлі здійснювало фейкове ТОВ, що невдовзі розпалася. Отруєння здійснювалося за вказівкою начальника обласного управління охорони здоров’я Віктора Лисака. Розпорядження Лисака виконав Євген Величко, колишній завідувач обласної клінічної лікарні імені Скліфосовського.
Розслідування цієї справи всіляко відкладалося, і було здійснено за 3 роки після інциденту. Результати розслідування також не можна назвати об’єктивними. Віктора Лисака та Євгена Величка досі не притягнули до кримінальної відповідальності за фактом умисного вбивства й калічення значної кількості людей.
Насправді, кількість жертв у цій історії могла б налічувати не 25, а кількасот осіб, якби не оперативне реагування та професіоналізм керівниці МСЕК №1 Тетяни Жабо та членів лікарської комісії, які пожертвували своїм здоров’ям заради життів пацієнтів.
Далі буде
