Лівацтво завжди прикидалося «хвилею майбутнього»
Якщо блазень може бути президентом, а кінь - сенатором, то чому ж свиня не може бути художником? Вочевидь, усе у цьому світі відносне.
Фермерша Джоан Лефсон навчила свиню мазати полотна фарбами і тепер продає ці «картини» так званим «шанувальникам мистецтва». Лівацтво завжди прикидалося «хвилею майбутнього», гаслами прогресу.
Однак сам термін «ліві» вони свідомо зробили синонімом слова «прогрес». А тому будь-яка людина, доктрина чи інституція, які виступають проти їхніх поглядів, — трактуються як регресивні.
Ще понад 100 років тому лікар і соціолог доктор Макс Нордау зазначив, що всі ці «прогресивні», які хочуть переробити світ, насправді є покликачами атавізму, повернення до примітиву. Примітив у мистецтвах, в етиці та політиці.
У своїй праці «Виродження» (1892) науковець описав про виродження культури та філософії, як про ознаку психічного та морального виродження. Створюючи свою працю, Нордау дав ранній психоісторичний погляд на ліві революції в центрі яких, як правило, знаходяться дегенерати:
«Регрес, рецидив — це взагалі ідеал цієї групи, яка сміє говорити про свободу та прогрес. Вони хочуть бути майбутнім, це одна з їхніх головних претензій, це один із засобів, якими вони ловлять наївних людей.
Але ми, однак, бачили в усіх окремих випадках, що це не майбутнє, а найбільш забуте, минуле, далеке минуле, про яке заїкаються і шепелявлять дегенерати. Вони вимовляють односкладові крики замість того, щоб зрозуміло вибудовувати граматично і синтаксично сформульовані фрази.
Вони малюють каракулі як діти, які бруднять столи та стіни пустотливими руками, вони вигадують музику як аборигени Африки, вони плутають усі мистецтва, і тягнуть їх назад до тих примітивних форм, які були в них, перш ніж еволюція диференціювала їх. Кожна з їхніх якостей є атавістичною, а ми знаємо, що атавізм — є однією з найчіткіших ознак дегенерації».
