Лівія. Велика шахова дошка

Фактично територія країни розділена між двома основними центрами сили. Уряд національної згоди перебуває у традиційній столиці Тріполі. УНЛ позиціонує себе як прихильника широкої коаліції ісламістів «Розквіт Лівії». Йому висловлюють та надають підтримку ряд ісламських держав, таких як Туреччина, Катар та Судан. Протистоїть уряду генерал Лівійської національної армії Халіф Хафтар, який представляє Палату представників Лівії (офіційний парламент) зі столицею у Тобруку. Він користується підтримкою США та його союзників у регіон. Вийшов такий собі розподіл країни на історичні Тріполітанію та Кіренаїку.

Перманентний військовий конфлікт у країні триває з часу повалення режиму Муамара Каддафі у 2011 році. З того часу Лівія стала полігоном для збройної боротьби між різноманітними політичними, релігійними та етнічними фракціями та угрупованнями всередині держави. Не лишаються осторонь і доброзичливі  сусіди. Їх в першу чергу приваблює вдале географічне розташування та природні ресурси регіону. Контроль над цією північноафриканською країною з величезними запасами мінеральних ресурсів також дає доступ до газових родовищ Східного Середземномор'я, які вже відкриті, але ще не розробляються. Територіально це біля узбережжя  Лівії, Кіпру, Ізраїлю, та Лівану. Вищезгадані країни автоматично потрапили в орбіту протистояння потужних регіональних та світових гравців.

Офіційна підтримка Халіфа Хафтара з боку Вашингтону змушує долучитись до протистояння Саудівську Аравію — головного американського союзника на Близькому Сході. Автоматично до табору підтримки офіційного уряду в Тріполі перейшов Катар, який виступає головним конкурентом саудитів на Аравійському півострові. А це країна з величезними запасами природного газу. Опосередковано умовних «легітимістів» заохочує і Іран, який теж знаходиться у жорсткій економічні та політичній конфронтації з Саудівською Аравією. Окрім того, Тегеран має свої інтереси у Лівані, які реалізовує шляхом впливу на місцевих шиїтів, особливу на «Хезболу».

До речі, Ер-Ріярд та Абу-Дабі також  знаходяться в затяжному конфлікті з Туреччиною, яка виступає головним союзником офіційного уряду в Тріполі. Обидві мусульманські країни навіть підтримали позицію Кіпру, частина території якого десятки років знаходиться під турецькою окупацією. Загалом, в питанні протистояння Анкари і Кіпру виник цілий неформальний політичний блок з Саудівської Аравії, ОАЕ, Кіпру, Греції та Ізраїлю. Останній, за інформацією катарських журналістів, долучився до підтримки арабських союзників США й у Лівії.

Ось такий полідержавний клубок навколо одного збройного конфлікту в регіоні.

Звичайно, за давньою політичної традицією не змогла залишитись осторонь Росія. Вірогідно негативного досвіду в Сирії їм виявилось замало. Роль кремлівських «їх там нема» традиційно виконують бійці приватної військової компанії «група Вагнера». Присутність російських найманців у Лівії прямим текстом озвучив президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган під час свого виступу  в Анкарі. За словами голови держави «Росія відправила до Лівії ці сили безпеки. Якщо Лівія направить нам такий запит, ми, особливо після укладення договору про військову безпеку, можемо направити достатню кількість наших частин». Під «договором про безпеку» Ердоган має на увазі угоду про військове співробітництво, підписану у Стамбулі  8 листопада цього року. Новоспечені військові партнери зачепили й питання морських кордонів Туреччини і Лівії. А це, у свою чергу, викликало занепокоєння інших регіональних гравців, особливо Греції, Кіпру та Єгипту, які висувають свої претензії на морські території, зазначені в договорі між Анкарою і Тріполі.

До речі, вищезгаданий Єгипет вже відіграв не останню роль як платформа для боротьби між головними суперниками у лівійському конфлікті. Мова йде про державний переворот в Каїрі у 2013 році. Тоді військові знесли режим про-катарських ісламських радикалів «Братів-мусульман». Путч отримав підтримку з боку Саудівської Аравії та РФ (неофіційно). З того часу Єгипет значно укріпив свої відносини з Москвою та Ель-Ріядом, викликавши незадоволення з боку Туреччини. Тож не дивно, що в подіях у Лівії єгиптяни зайняли сторону своїх союзників. Спікер парламенту країни Алі Абдель Аль заявив, що офіційний Каїр вважає палату представників Лівії на сході країни  єдиним легітимним представником лівійського народу. У відповідь Тріполі призупинило роботу свого посольства на території сусідньої країни.

Згодом із РФ прилетіла відповідь за підтримку перевороту у Каїрі. Пересічний обиватель вже певно забув трагедію російського літака з туристами авіакомпанії «Когалимавіа» над Синаєм у 2015 році. Загинуло понад 200 громадян РФ, а причиною катастрофи став теракт з боку бойовиків єгипетського осередку Ісламської Держави. Водночас, ряд експертів з проблем Ближнього Сходу чітко вказали на катарський слід в організації теракту. Відповідно теракт з літаком мав на меті нанесення шкоди єгипетській економіці через припинення туристичного потоку з Росії. Що в результаті і відбулося. Тепер же Росія постає перед ризиком прямого військового протистояння з турецькими військами вже на території Лівії.

Сьогодні театр бойових дій перемістився в околиці Тріполі. Однак, говорити про неминучу перемогу Хавтара поки зарано. Специфіка театру бойових дій у північній Африці дещо відрізняється від аналогічних ситуацій в інших країнах. За словами директора по Близькому Сходу і Північній Африці в Moscow Policy Group Юрія Барміна, «Скільки ти солдатів не посилай до Лівії, вони там не воюють. Бій в Лівії відбувається трохи інакше, ніж в тій же Сирії. Ведення бойових дій в міських умовах – це дуже рідкісне явище. Бойові дії виглядають так: летить дрон, який атакує, летить літак, який завдає удар, а поки панує атмосфера хаосу, територію займають сили тієї сторони, яка це вчинила».

Ситуація може змінитись блискавично. А, враховуючи готовність Туреччини ввести військовий контингент, невідомо хто вийде остаточним переможцем.

Одне можна стверджувати впевнено. Цей конфлікт триватиме ще довго.

Спеціально для «Останнього Бастіону»